Вірші про весну

Уже весна
Уже весна, але поля ще голі,
І сірі хмари виснуть у вікні,
Безлисті дерева на видноколі
Ще сплять і марять у зимовім сні.

І раптом вітер, ніби мимоволі,
Жбурнув листок, як вісточку, мені.
Він вдаривсь в шибку, потім при стіні
Кружляв ще трошки, опускавсь поволі.

Живим він був улітку і зеленим,
Сухим сьогодні прилетів до мене.
Чому постукав у моє вікно?

Це – вісник вічності життя, не смерті.
Хто був живим, цього повік не стерти.
Поглянь: бруньки побільшали давно.
(Іван Коваленко)

Люблю весну

Шумить вода, шепоче вітер,
Розтанув сніг і де-не-де
Прокинулись найперші квіти –
Це знов до нас весна іде.

Люблю природи тихий гомін,
Як пошепки шумлять гаї
І вітру в полі тихий стогін,
І як співають солов’ї.

Люблю як зорі серед ночі
Запалять вогники свої,
Коли дівочі карі очі
Поглянуть ніжно у мої.

Люблю як сонце в небі сяє
І посміхається мені,
Люблю коли палке кохання
До нас приходить навесні.

(С. Стекленёв)

Мелодії

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

(Леся Українка)

Весна

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить – з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю -
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе -
Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька -
У сережках вся берізка,
До верби підійде – ба! -
В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору
До блакитного простору -
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!

(Н.Забіла)

Навесні

Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчинка в вінку.
Ожили луги, діброви,
повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

(Іван Франко)

Веснянка

“Весна прийшла!
Тепло знайшла!” -
Кричать дівчатка й хлопчики.
“Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь!” -
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок -
У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.

Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких
На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитних.

Бринить дідок,
Як той мачок
Крапчасти і повнесенький;
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький:

“Весну шануй,
Не спи, воркуй,
Наш голуб зозулястий!
Не в’янь, рости,
Красуйся ти,
Королику квітчастенький!”

“Цвірінь!Цвірінь!
Журбу покинь!” -
Підспівують горобчики;
І я зрадів,
Помолодів,
Як ті дівчата й хлопчики.

(Л.Глібов)

Tagged as: Вірші про весну