все інше

Учасники Фабрики зірок. Суперфінал відповіли на
питання читачів Комсомольської правди.
- Привіт! Мене звуть Люда. Я написала для вас дві пісні.
Вова: – Ми вам можемо діти мейл, на який усі бажаючі можуть скидати пісні. twinsvova@mail.ru.
- Які у вас відносини з «фабрикантами», особливо з Шурінсом?
Саша: – Нормальні стосунки з усіма, навіть чудові. З Алісою Тарабаровою більш прохолодні. Ми просто особливо ми не спілкуємося.
Вова: – Дуже близько дружимо з Ерікою, Дімою Каднаем.
Саша: – Я теж з Шурінсом залишився в добрих стосунках. Звичайно, люди змінилися – хто подорослішав,  але все нормально.
Вова: – Хтось деградував.
- Настя, як у вас можна взяти автограф у Луганську?
Вова: – Насправді, по можливості. Я не знаю, чи будемо так робити під час цього туру чи ні, але після виступів ми виходимо і роздаємо автографи. Щоправда, інколи цього не робимо тому, що занадто багато дітей приходить. Бували випадки, коли викликали «швидку».
Саша: – Якщо ви нас де-небудь зустрінете, ми ніколи не відмовимо.
- Хотіли б ви взяти участь в якомусь іншому шоу крім «Фабрики»?
Вова: – А навіщо?
Саша: – Почекай, було б прикольно, якщо це таке шоу, як, припустимо, «Хто проти блондинок?», «Перший мільйон».
Вова: – А, якщо про такі шоу говорити, звичайно, це завжди цікаво. Хотілося б взяти участь у передачі «Інтуїція». Там вже бували наші знайомі, навіть Маша Єфросиніна. Вся «фішка» в тому, що ти стоїш і навмання тикаєш. А там як вийде. Дійсно, дуже класно.
Саша: – Але ми не хочемо зганьбитися, так як Боря Апрель у «Блондинках».
Вова: – Він до речі, досить-таки розумний, ми спілкувалися з ним. Непоганий. Мені не сильно подобається його образ, але як людина він приємний.
- Ви часто влаштовуєте фан-зустрічі у Києві, а в інших містах як?
Вова: – У нас фан-зустрічі було тільки дві, насправді.
- Чи не збираєтеся, чи поспілкуватися з прихильниками у Харкові?
Вова: – Насправді, офіційні фан-зустрічі повинні проходити за участю преси. А просто піти з шанувальниками погуляти це ще й від вільного часу залежить.
Саша: – Організація фан-зустрічі залежать не від нас, а від начальства Нового каналу. Через них все підтверджується.
- Тобто всім бажаючим організувати фан-зустріч потрібно зайти на сайт Нового каналу потрібно?
Саша: – Так.

- Саша, тобі б могла сподобатися дівчина 14 років?
Саша: – Я думаю, так. Мені ж не 48.
Вова: – Джульєтті теж було 14.
Оля, Запоріжжя: – Чи є у вас двоюрідна сестра в Запоріжжі?
Саша: – Так, є сестра, вона нещодавно з’явилася.
Вова: – Але ми не знаємо наскільки це правда.
Саша: – Але дідусь каже сестра.
- А «В контакті» є у вас сторінка?
Саша: – Є ми «В контакті», але не буваємо там практично. Навіть мама каже: «Саша, зайди поміняй статус». А я відповідаю: «Мам, часу немає». А у мене статус «В контакті»: «Всіх з днем закоханих»
Вова: – Я, буває, заходжу на свою сторінку. Знаєте, як легко визначити клон це чи ні. Зайдіть в альбоми і подивіться, як давно створені фотографії. Я ніколи не викладав туди фотки з «Фабрики». Тобто дивіться саме ті альбоми, які створені до вересня 2009 року.
- Як ставитеся до клонів?
Саша: – Спокійно, трошки незрозуміло.
Вова: – З ними дуже цікаво листуватися.
Аліна: – Які дівчата вам подобаються?
Вова: – Чесні.
Саша: – Я зазвичай на це питання не відповідаю, тому що немає ідеалів. Але дівчина в першу чергу повинна бути природною. Такий, щоб не обманювала ніколи, тому що на цьому будуються відносини.
- Ви б зустрічалися з дівчиною, яка не має до сцени жодного стосунку?
Вова: – У нас в основному такі дівчата й були, які не виступали на сцені взагалі.
Саша: – У мене тільки один раз була дівчина – танцівниця.
Вова: – А у мене, котра співає.
- Де було краще на «Фабриці зірок 3» або «Суперфінал»?
Саша: – Нам і там, і там добре. На «Фабриці зірок 3» було для нас більш дивно.
Вова: – Це був початок, тому складніше. Зараз ми вже виступаємо і ми трошки розуміємо, де як себе потрібно вести.
Саша: – А тоді це було відкриття. І це класно. Зараз теж супер, тому що живемо одним днем і бачимо кожен раз щось нове і в собі, і взагалі.
- Хто вам подобається з «Фабрики»?
Саша: – В якому плані? З дівчаток?
Вова: – З ким би ми могли б завести відносини?
- Так.
Саша: – Відносин просто ми ні з ким поки не хотіли б заводити. Так що говорити, хто саме нам подобається не варто. Є симпатії до Єви Бушміної, Еріки.
Вова: – Ми з Ерікою зараз дуже близько дружимо. І не хотілося б таку межу переходити.
Саша: – Стас з Ерікою теж спочатку дружили, потім у них були відносини, після чого вони розлучилися і лаються.
- Ви бували в аквапарку в Броварах?
Саша: – Це було дуже давно.
Вова: – Один – два рази.
- А будете ще раз?
Вова: – Нам там дуже сильно сподобалося, можливо, туди ще зайдемо.
- Коли?
Вова: – Ми не знаємо.
- А що ви будете співати на цьому концерті?
Вова: – Пісню, але якщо ви за нас не проголосуєте, то ми, напевно, більше виступати не будемо.
- А ви є в скайпу?
Вова: – Так, але я навіть не пам’ятаю свій логін і пароль.
- Чи зможете тоді додати мене до друзів «В Контакте»?
Саша: – Ми не зможемо цього зробити, тому що немає поки часу. Немає можливості навіть зайти в інтернет, так як вдома його немає. Нам подарували ноутбуки, там є веб-камера, але там немає інтернету вбудованого. І немає поки можливості придбати його.
- А ви давно були в Дрім Тауні?
Вова: – Тижнів зо два тому. З Ерікою і Каднаем ходили дивитися фільм.
- А коли ви ще раз будете?
Вова: – Не знаю, як вийде.
Саша: – Якщо буде час і гроші, будемо ходити куди-небудь.
- А ви їздите в метро або на таксі?
Саша: – Нас на машині возять.
- А ви кудись їздили на метро?
Вова: – Звичайно. Ми і зараз, буває, їздимо на метро.
- А ви в Зоряному будинку живете зараз?
Вова: – Так.
- У Пущі-водиці?
Вова: – Я не можу поширювати інформацію, де він знаходиться.
Карина, Київ: – В якій країні ви хотіли б жити?
Вова: – Нас поки влаштовує Україна, але якщо дача буде десь на Мальдівах – не погано.
Саша: – Мені дуже подобається Великобританія, Голландія, Амстердам. Не сильно подобається Америка, але все одно б там жити не відмовився.
Вова: – Але приїхати подивитися на архітектуру, було б дуже цікаво. А жити – це буде видно по обставинах.
Яна, Київ: – Правда, що ви курите?
Саша: – Ми дуже великі супротивники куріння, але все одно, буває, так само, як і у всіх людей. Так, є ті, хто ніколи в житті навіть не взяв би в руки сигарету.
Вова: – Просто «Фабрика зірок» – це проект, які вимагає дуже великої кількості витрачених нервів.
Саша: – Навіть якщо не «Фабрика» – все одно це життя, і ти нервуєш. Але я дуже проти, щоб люди курили.
Вова: – І ніколи в житті не курите, ніколи.
- Як думаєте, ви виграєте «Фабрику. Суперфінал »?
Саша: – Хочеться. Але ми розуміємо, що тут все залежить від глядачів. І не можемо навіть припустити, що глядач думає про нас насправді.
Вова: – Але, тим не менше, якщо залишиться Діма Каднай, ми все одно будемо за нього вболівати, будемо раді за нього. Як не крути, це наш друг.
- Вам дуже було прикро, коли Меладзе запропонував вам закінчити кар’єру в «Суперфіналі»?
Вова: – Він не сказав нам закінчувати кар’єру, він сказав, що ми не потрібні більше проекту, як і проект не потрібний вам.
Саша: – Звичайно, ми засмутилися, ми його діти, він нас трошки попустив. Та й правильно, щоб було до чого прагнути. Все-таки, коли тебе критикує людина такого рівня, для нас це просто найбільший момент.Вова: – Він увагу тобі приділяє, це вже круто. Я три роки був на карате, і мені завжди казали: «Завжди подякуй людину за те, що він тобі приділив увагу».
- Що будете робити після проекту?
Саша: – Поїдемо в гастрольний тур, після нього хочеться залишитися в Києві, продовжити кар’єру в шоу-бізнесі.
- А у вас вже є продюсер?
Саша: – У нас є батьки.
Вова: – Насправді, у нас є продюсер – Новий канал.
Саша: – У нас контракт з ним, але такого продюсера, як Меладзе, у нас поки немає.
- Коли ви приїдете до Москви?
Вова: – Це не від нас залежить. Якщо Новий канал скаже організувати там концерт, поїдемо. Самостійно ми цього зробити не можемо.
- Саша, це правда, що ти колекціонуєш фігурки растаманів?
Саша: – Так.
- Вова, яке у тебе хобі?
Вова: – Я люблю співати.
Слава, Київ: – У якого дизайнера ви одягаєтеся?
Вова: – У нас немає певного дизайнера, ми купуємо речі в магазинах. А на концертні костюми нам шиють стилісти «Фабрики зірок».
- А у вас буде продовження спілкування в творчому плані з Костянтином Меладзе?
Вова: – Хотілося б.
Саша: – Може бути, коли-небудь ще перетнемося.
- Тобто, не буде повноцінного продюсування?
Саша: – Ще не пропонував.
- З ким дружите з шоу-бізнесу?
Вова: – З «фабрикантами», спілкуємося з деякими артистами, з провідними люкс ФМ.
Саша: – Василина і Дьомін – дуже хороші і близькі нам друзі.
Віталіна, Київ: – Хто для вас самий головний конкурент?
Вова: – Найсильніший?
- Так.
Вова: – Для нас найсильнішою учасницею була Єва Бушміна, зараз дуже сильно почав розвиватися Діма Каднай, і всі це бачать. Еріка. Ми хочемо, щоб перемогла або вона, або Діма Каднай, або ми.
- Що колекціонуєте?
Вова: – Я в дитинстві колекціонував марки. У мами була королівська польська марка 1920 року, яка їй дісталася ще від прадіда.
- А зараз?
Вова: – Зараз я закинув цей альбом, тому що мене це вже не так цікавить як раніше. Не можу сказати, що в мене є певна хобі, оскільки весь час свій вільний я витрачаю або на сон, або з Сашком розвиваємося у своєму таланті.
- Саша?
Саша: – Колекціоную статуетки растаманів.
- Чи дотримуєтеся ви якогось певного стилю одягу?
Саша: – Ні. Головне слухати себе, щоб виявлялася твоя індивідуальність. А це круто.
- Чи є у вас шкідливі звички?
Вова: – Ні.
Саша: – Вранці прокидатися це шкідливо?
Вова: – Ми розмовляли щодо куріння, для нас це не звичка, скороминуще шкідливе дихання.
Саша: – Я – противник наркотиків, це жах, не розумію, не сприймаю цього.
Вова: – А у мене є шкідлива звичка гризти пальці, кутикули. Я приходжу до своєї манікюрниць, вона мене постійно лає і до такої міри пиляє мені пальці, щоб було аж боляче, але не допомагає.
- А в тебе, Саша?
Саша: – Ні.
- Якого кольору у вас очі?
Саша: – Зелені
Вова: – А я, буває, одягаю сині лінзи. Припустимо, як у Запоріжжі, я одну лінзу одягнув, другу – не встиг. І дівчинки помітили, що в мене очі різні.
- Яка найсмішніша з вами історія трапилась пов’язана з тим, що ви близнюки?
Вова: – Смішних історій не було.
Саша: – Були тільки сумні, коли я бився, а Вову лаяли.
Саша, Кривий Ріг: – Вова, яка в тебе мрія?
Вова: – У мене немає мрії, у мене є мета. Домогтися успіху в нашій з Сашком кар’єрі.
- Який подарунок хочеш отримати від своїх фанатів?
Вова: – Я хочу айфон. Ні певного, насправді, тому що кожна людина дарує частинку своєї душі, саме це найважливіше. Навіть якщо подарують якийсь брелок, все одно дуже приємно, тому що людина сама його вибирає. Дуже класно, коли речі зроблені своїми руками. Але якщо це буде айфон, я не відмовлюся.
- Як можна передати подарунок?
Вова: – От ми будемо Кривому Розі, стежте за анонсами нашого гастрольного туру. Можна переслати нам подарунок поштою на адресу Нового каналу, нам все передадуть.
Саша: – Ми з задоволенням приймемо будь-який подарунок, тому що це увагу.
Тетяна, Київ: – Які у вас фобії?
Вова: – Я дуже сильно боюсь змій. Але, тим не менше, люблю на них дивитися. У мене в такі моменти мурашки по шкірі, адреналін виходить. Мені подобається це почуття. Але не можу бачити, коли вони під ногами повзають. У мене відразу ж крик такий, просто до знемоги, не знаю як це виразити. А взагалі сильно боюся темряви.
Саша: – А чого ти боїшся темряви, щоб дід Мазай не виліз? Ми Вову в дитинстві лякали Дідом Мазаєв зі старшим братом, коли Вова нас не слухався. І говорили, що він прийде з зайчиками своїми з очима червоними та сгризет тебе. Вова боявся завжди. У мене фобія – павуки. До зміям байдуже ставлюся. Висоти шалено боюся, і в той же час дуже люблю, адреналін.
- Яку ви останню книжку прочитали?
Саша: – Я – Пауло Коельо «Диявол і сеньорита Прим». Мені сподобалося, але там дуже сильно нав’язується віра в пекло.
Вова: – Я нещодавно прочитав книгу, яку подарували шанувальники наші, «Пригоди Електроніка». Дуже класно.
- Як ви ставитеся до неадекватних фанаток?
Саша: – Нормально.
Вова: – А я, чесно кажучи, не дуже, не розумію таких людей. Мені вони неприємні. Звертаюся до всіх прихильницям і фанаток! Ми робимо все для вас, але хочемо хоч якогось поваги, навіть коли у нас є вільна хвилинка, хочеться відпочити. У нас не завжди є час навіть просто поспати.
- Ви самі коли-небудь від кого-то фанатіли?
Вова: – Ніколи в житті. Я ніколи не любив фотографуватися ні з ким, автографи брати. Напевно, тому що я з дитинства хотів домогтися того, щоб у мене просили автографи. Через це, був бар’єр такий, скажімо так.
Саша: – До «Фабрики» лише один раз був на концерті якогось артиста, це були «Руки вгору», ми туди пішли з бабусею. Бабуся теж подобалися вони.
- Як вас відрізнити?
Саша: – А ми сильно схожі?
Вова: – Насправді у мене на обличчі є родимки, а у Сашка їх майже немає.
Саша: – Вова раніше рідко голився. Якщо придивитися, друзі нас всі відрізняють зі спини без проблем. Ходи різні, статура.
Вова: – Різні характери.
- Про кого думаєте, коли співаєте ліричну пісню?
Вова: – Є пісні, які коли ми думаємо про своїх колишніх дівчат, іноді думаємо своїх друзів, про батьків.
Саша: – Буває, ми навіть собі уявляємо якусь історію.
Вова: – Ситуацію і в пісні живемо нею.
- Як ваші батьки ставляться до того, що в пресі задають вам інтимні питання?
Вова: – А що тут такого?
- Чи не бентежить?
Вова: – Ми вже виросли з того віку, щоб говорити, мовляв, хлопчики, ось вам книжечка читайте.
Саша: – Я вже метр сімдесят, вище мами.
Вова: – Вона нас цілком розуміє, у кожного є як своє особисте життя, так і інтимне.
- Які у вас були прізвиська в дитинстві, яке ваше улюблене блюдо?
Саша: – Ми ходили на карате, там на давали паспорта та прізвиська. У Вови було «пушинка». А в мене – «сиси», в перекладі з китайської «лев». А так по-різному. Мене брати називали далматинця.
Вова: – Сир у клярі – це дуже класно. Дуже подобаються мамині страви – майже все. Але є певні продукти, які не люблю їсти ні в якому разі, навіть коли мама готує.
- Це які?
Вова: – Молочний рис я не люблю.
Саша: – З молочних я можу пити тільки полуничне молоко або йогурт.
- Ви ведете здоровий спосіб життя?
Саша: – Та, Вовка почав бігати вранці, носячи мене на спині.
Вова: – Бігаю зранку, вранці ходжу на турніки, намагаюся не їсти нічого сильно жирного, не вживаю алкоголь.
- А Саша?
Вова: – Теж. Це ж і він робить, крім бігу по утрам.
Саша: – Я поки почав уві сні бігати, а там перейдемо.
- А допомагає, коли уві сні?
Саша: – Я один раз побився з кимось уві сні, в мене потім цілий день боліло все тіло.
- З ким на «Фабриках» вам сподобалося співати найбільше?
Вова: – З Юлею Савичевої і групою «Пара нормальних», вони дуже хороші хлопці. Нам з ними дуже сподобалося, як виступати, так і спілкуватися.
- Саша, ти вмієш грати на саксофоні, чому жодного разу не виходив на сцену з цим інструментом? Коли можна буде почути, як ти граєш?
Саша: – Це можна почути, якщо замкнути мене в туалеті і дати мені саксофон в руки. Жартую. На самом деле просто дуже давно не грав і потрібно відновлювати навички. Клапани трошки залипають, через те, що не брав у руки давно саксофон, ще не було такої можливості. Я дуже хотів зіграти, коли потрапив у номінацію з Шурінсом. Але потім Костянтин Меладзе написав пісню «Маленького росту» і ми відклали це на потім. Думаю, мою гру можна буде почути, коли я назбираю грошей, куплю собі новий крутий саксофон і буду на ньому грати. Дуже до речі класна річ.
- Ви постійно перебуваєте в Києві, додому не тягне?
Вова: – Тягне. Періодично ми їздимо туди в інститут. І зараз, звичайно, скучаем, нам страшенно хочеться бачити частіше за всіх своїх близьких, друзів, рідних. Але ми розуміємо, що це життя, і від неї нікуди не дінешся.
- Яка у вас була реакція, коли вас перефарбували в блондинів, і хотіли б ви повернути колишній колір волосся?
Вова: – Мені так само матюкаться?
Саша: – Я ніколи цього не розумів, казав: «Про подивіться хлопець фарбований». Поки що це нам не сказав зробити Меладзе. Костянтин придумав для нас такий образ і довелося його полюбити.
Вова: – З першого погляду ясна річ не сподобалося, але потім звикли, а потім, ви знаєте, пройшов тиждень я стою так і думаю: «Дуже навіть не погано». Багато хто навіть ведуться.
- А назад не хочете повернути колишній колір?
Вова: – Ні. Ясна річ хочемо хоча б заради того, щоб волосся були живими, здоровими, але поживемо – побачимо. У мене є фото в телефоні, на якій у мене довге волосся темненька.
Саша: – Я все життя хотів собі дреди. Смішно, потім мене відрадили від цього. Ще хотів кіски.
Вова: – Ми ще помітили, що від кольору волосся, від імені, від зачіски дуже багато що залежить. Багато хто знає, що у Еріки – не її справжнє ім’я. Але поки вона була Настею, їй не щастить. Були проекти, в яких вона брала участь, але втриматися там не вдавалося. Те ж саме у нас з Сашком. Ми були з довгим волоссям темненька. За великим рахунком, нам не так вже багато років, щоб порівнювати з чим-небудь, але як тільки нас перефарбували у світлий колір, нам пощастило.
Саша: – Ми народилися зі світлим волоссям. Ще в нас були колись повністю пряме волосся. А зараз кучеряве.
- Тобто можна сказати, що ви на «Фабриці» отримали популярність, тому що у вас помінявся колір волосся?
Саша: – Ні.
Вова: – Може, якось магічно так.
- А якби вас у рудий перефарбували? Як ви думаєте, щоб змінилося?
Саша: – У нас був трохи рудий колір в перший раз.
- Які жіночі імена вам подобаються?
Вова: – А до чого тут ім’я, головне, щоб дівчина подобалась.
Саша: – Хоча ім’я теж відіграє велику роль, мені дуже подобається імена Карина, Марина і якісь незвичайні, прикольні. Але немає нелюбимих імен. Жіноча стать взагалі улюблений.
- Вова?
Вова: – Я б хотів назвати свою дочку ім’ям Домініка.
- Чому?
Вова: – Не знаю, цікаве таке ім’я. Подобається ім’я Марта, от сьогодні підходила дівчина з таким ім’ям.
- У вас були такі моменти, коли хотілося повернутися в життя до «Фабрики»?
Саша: – Ми живемо сьогоднішнім днем.
Вова: – Ми раді, що у нас є робота, що виступаємо на концертах, що нас дивляться, слухають. Ми до цього прагнули, навіщо повертатися назад.
- Опишіть один одного одним словом?
- Саша, Вова.
- Можете розповісти про свій вчинок романтичному якому-небудь?
Вова: – Під вікном моєї дівчини Сашка і моя найкраща подруга допомагали мені малювати велике сердечко з крильцями, з написом «Юля, я люблю тебе».
Саша: – Дуже гарно було, але воно змилися швидко.
Вова: – Знаєте, як пишуть «з днем народження, люблю тебе», довго зазвичай тримається, тижнів зо два, тиждень. А цей напис я бачив два дні. Мабуть, любов пройшла, зів’яли помідори.
- А в тебе, Саша?
Саша: – Я дуже люблю нічний море, пляж, нічні берега. Дуже люблю ліс, і де-небудь лягти і дивитися на зірки. Це кайф. Дуже прикольно подумати, що одна зірка – це мураха у всьому всесвіті, навіть менше. Я собі уявляю романтику так – сісти обговорити приємні теми, подивитися на природу.
- Які у вас стосунки з Цибульською?
Вова: – Дуже хороші, ми її дуже сильно любимо, нещодавно бачили її.
Саша: – Ми дуже з нею подружилися, шалено хороша людина.
- Ким ви хотіли стати в дитинстві?
Вова: – Артистом.
Саша: – Я хотів стати тренером з карате.
- Як вважаєте, ви змінилися?
Саша: – Так, подорослішали.
[джерело: Комсомольська правда]

{ 0 comments }