From the category archives:

все інше

Мандаринки, улюблені усіма нами з дитинства – символи Нового року, свята і веселощів. Ці завзяті помаранчеві фрукти красуються не лише на святкових столах, але іноді навіть виступають в ролі оригінальних ялинкових прикрас. Однак мандарин не тільки смачний, у нього є ряд корисних медичних і косметичних властивостей, здатних зробити з вас справжню Королеву Бала! Отже, що ж представляє із себе наша мандаринка?
Батьківщина цього диво-фрукта – Піднебесна імперія, а простіше кажучи, Китай. Там мандарини їли, використовували в лікувальних і косметичних цілях з давніх часів. Звідси мандаринова культура поширилася в усі довколишні країни, а потім підкорила і Європу.
Цікаво! На Сході широко використовували мандарини (сік) як кровоспинний засіб при клімаксі, при порушенні менструального циклу.

Хімічний склад
У м’якоті зрілих плодів мандаринового дерева міститься цукор (до 10%), лимонна та інші важливі органічні кислоти, пектинові речовини, глікозид, β-ситостерол, мінеральні солі, вітаміни С і В1. У шкірці містяться цукор, органічні кислоти (головним чином лимонна), ефірна олія, значнакількість вітамінів С і Р, провітамін А.

Корисні властивості мандаринів
- Мандарини – одні з самих низькокалорійних продуктів (38-45 кКал на 100 г). Крім того, вони сприяють поліпшенню травлення. Однак тут треба пам’ятати, що як самі мандарини, так і їхній сік сприяють підвищенню апетиту.
- Мандарини мають протинабрякову властивістю.
- Мандарини володіють сильною протигрибковою дією. Регулярне втирання мандаринового соку в уражені ділянки дозволить позбутися від грибка на руках і нігтях.
Обережно! Речовини, що містяться в мандаринах, можуть дратувати нирки і слизові оболонки шлунку і кишечника, тому їх не рекомендується вживати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентеритах, коліті і загостреннях запальних захворювань кишечника, а також при холециститі, гепатиті і гострому нефриті.
- Ефірне масло мандарина – стимулятор імунної системи. Воно підвищує захисні функції нашого організму в цілому. Крім того, олія має, як і самі мандарини, антисептичну і протизапальну дію. У косметичних цілях ефірне масло можна використовувати для омолодження шкіри, поліпшення кольору обличчя. Це відмінний засіб для догляду за жирною, пористою шкірою.
Порада: для збагачення косметичного засобу капніть в нього трохи олії мандаринового дерева (1-2 крапельки).

Мандаринові «примочки»
- Вичавіть сік з двох мандаринів. Змочіть їм заздалегідь приготовлену марлю, складену в два шари, і накладіть на шию та обличчя на 15-20 хвилин. Після закінчення часу змийте залишки соку прохолодною водою. Вітамінізує і протизапальна маска підходить для будь-якого типу шкіри.
- Для омолодження шкіри і стягання пір можна приготувати мандаринову воду. Для цього візьміть свіжу шкірку 1-2 мандарин і залийте в не металевому посуді холодної очищеною або кип’яченою водою. Не виймаючи з води, розріжте або порвіть шкірку на більш дрібні шматочки і настоюйте протягом доби. Потім акуратно процідіть. Такою водою слід обполіскувати обличчя вранці і ввечері.
- Для приготування «матуючої» маски для жирної шкіри потрібно взяти розім’яту м’якоть 1 мандарина і змішати її з 2-ма столовими ложками сметани або звичайного (не фруктового!) Йогурту. Додайте 1-2 краплі лимонного соку або ефірного масла лимона (якщо немає алергії). Всі інгредієнти добре перемішайте і нанесіть на обличчя, з урахуванням шкірних ліній. Через 15-20 хвилин змийте маску прохолодною водою.
- Мандарин може допомогти і глибоко очистити шкіру обличчя. Розімніть м’якоть 1 мандарина, наприклад виделкою, і змішайте його з 1 столовою ложкою рисової або вівсяній борошна. Нанесіть отриману пасту на обличчя і 15 хвилин зніміть вологим ватним тампоном, потім вмивайтеся прохолодною водою.

{ 0 comments }

Ви знайомитеся з цікавим чоловіком. Як визначити, наскільки серйозні його наміри? У принципі, це неважко. Як запевняють психологи з Техаського університету, досить простежити за напрямком погляду.
Якщо чоловік при зустрічі дивиться на фігуру дівчини, то він зацікавлений лише в швидкоплинному романі, а якщо він розглядає обличчя співрозмовниці, значить, планує довгострокові відносини.
Така поведінка сильної статі дослідники пояснюють з еволюційної точки зору. Виявляється, по талії і стегнах чоловік несвідомо намагається оцінити жіночу фертильність (здатність відтворювати потомство) в конкретний момент часу, а от по обличчю – репродуктивний потенціал в цілому.
Справа в тому, що саме обличчя дає найбільш повну інформацію про вік і здоров’я потенційної партнерки. А співвідношення талії і стегон, до всього іншого, може підказати, на якій стадії менструального циклу жінка перебуває.
Вчені підкріплюють висунуту теорію результатом відповідного експерименту. Вони попросили студентів уявити собі, що вони збираються вступити у серйозні або так звані разові відносини з жінкою. Потім волонтерам роздали фотографії потенційних партнерів у повний зріст, закриті двома шматочками паперу. При цьому відірвати можна було тільки один з них: або верхній, закриває обличчя, або нижній, за яким ховалося жіноче тіло.
У ході експерименту з’ясувалося, що 52% випробовуваних, що зважилися лише на флірт, жадібно вивчали фігуру, а 68% молодих людей, які дозріли для одруження, дивилися на обличчя.
Подібний експеримент проводили і за участю жінок. Але, як завжди, з представницями прекрасної статі все відбувається по-іншому. Пані найчастіше дивилися на обличчя потенційних партнерів, незалежно від своїх бажань.

{ 0 comments }

МОЛИТВА-ПОРУЧЕННЯ СВОЇХ ДІТЕЙ ГОСПОДУ
Милосердний Господи Ісусе Христе, Тобі поручаю дітей наших, що Ти їх нам дарував, сповни ж молитви наші. Прошу Тебе, Господи, спаси їх шляхами, які Ти сам відаєш.
Убережи їх від вад чисельних, усякого зла та гордині, і нехай не торкнеться душі їхньої ніщо, противне Тобі. Але віру, любов і надію на спасіння даруй їм, нехай стануть вони у Тебе обраною оселею Духа Святого, і нехай буде їхній життєвий шлях святий і непорочний перед Тобою. Благослови їх, Господи, щоб кожної миті свого життя вони прагнули виконати Твою святу волю, аби Ти, Господи, завжди міг перебувати з ними Духом Твоїм Святим.
Господи, навчи їх молитися Тобі, щоб молитва стала їхньою опорою, відрадою в скорботі й утіхою життя їхнього, і щоб молитвами їхніми спасалися й ми, їхні батьки. Ангели Твої хай оберігають їх неустанно. Нехай будуть діти наші чуйні до горя ближніх своїх, і хай сповнять вони Твою заповідь любові, і якщо согрішать вони, то сподоби їх, Господи, покаятися перед Тобою, і Ти, по Своїй невимовній милості, пробач їх.
Коли ж завершиться їхній земний шлях, то прийми їх у Свою Небесну Обитель, і хай приведуть вони туди із собою й інших рабів Твоїх вибраних.
Молитвами Пречистої Твоєї Матері Богородиці й Приснодіви Марії, святих (перечислити святих покровителів) і всіх святих помилуй нас, препрославлений Господи з Безначальним Твоїм Отцем, Пресвятим і Благим, і Животворящим Духом Твоїм, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ЗА РІДНИХ І ХРЕСНИХ ДІТЕЙ
Найсолодший Ісусе, Боже серця мого! Ти дарував мені дітей по плоті. Твої ж вони за душею; і мою, і їхні душі відкупив Ти Своєю безцінною Кров’ю; ради Крові Твоєї Божественної молю Тебе.
Найсолодший мій Спасителю, благодаттю Своєї торкнися сердець дітей моїх (імена) і похресників моїх (імена). Охорони їх страхом Твоїм Божественним, стримай від злих нахилів та звичок, спрямуй їх на світлий життєвий шлях до істини й добра, скрась життя їхнє всім добрим і спасительним, облаштуй їхню долю, як Сам того бажатимеш, і спаси душі їхні, провадячи їхніми долями, Господи Боже батьків і дідів наших! Дітям моїм (імена) і похресникам моїм (імена) дай серце праведне, щоб дотримуватись заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і законів Твоїх, вірно виконуючи їх. Амінь.

МОЛИТВА МАТЕРІ
Господи! Творче всіх сотворінь, докладаючи милість до милості, Ти зробив мене достойного бути матір’ю; благодать Твоя дарувала мені дітей, і я відважуюсь сказати: вони Твої діти! Бо ж Ти дарував їм буття, оживив їх безсмертною душею, відродив їх хрещенням для життя, яке б відповідало Твоїй волі, усиновив їх і прийняв у лоно Церкви Своєї.
Господи! Збережи їх у стані благодатному до самого кінця життя; сподоби їх бути причасниками таїнств Твого Завіту; освяти Твоєю істиною, нехай святиться в них і через них святе Ім’я Твоє, Пошли з неба мені Твою благодатну допомогу в їх вихованні для слави Імені Твого й користі ближнього! Подай же мені для цієї цілі способи, терпіння й силу. Навчи мене, як прищепити в серцях їхніх корінь істинної мудрості – страх Твій, осіни їх світлом спрямовуючої вселенської Твоєї Премудрості! Нехай полюблять Тебе усією душею й усіма помислами своїми, хай припадуть до Тебе усім серцем своїм і ціле життя своє хай з трепетом вслухаються в слова Твої! Даруй мені розум, щоб переконати їх, що істинне життя полягає в дотриманні заповідей Твоїх; що лише праця, скріплена благочестям, приносить у цьому житті повне задоволення всіх потреб насущних, а у вічності – невимовне блаженство. Відкрий їхні серця для розуміння Твого закону.
Хай до кінця своїх днів перебувають із відчуттям всеприсутності Твоєї! Прищепи у їхніх серцях жах і огиду до всякого беззаконня, хай будуть непорочними на шляхах своїх, хай завжди пам’ятають, що Ти, Всеблагий Боже, ревнитель закону і правди Своєї! Збережи їх у чистоті й благоговінні до імені Твого. Хай не ганьблять Церкви Твоєї своєю поведінкою, але хай живуть за її приписами! Одухотвори їх прагненням до корисного навчання і зроби здібними на всяке добре діло. Нехай здобудуть істинні знання в тих науках, які необхідні в їхньому стані, хай просвітяться пізнаннями, благодатними для людства.
Господи! Напоуми мене відмітити незгладимими рисами в розумі й серці дітей моїх пересторогу від зближення з тими, які не знають страху Твого; переконай їх скрізь і всюди уникати будь-якої спілки з беззаконними. Щоб не прислухалися вони до розмов нечестивих, щоб не слухали людей легковажних, щоб не звів їх з дороги Твоєї злий приклад, щоб не спокусилися вони тим, що деколи шлях беззаконня видасться успішнішим у цьому світі.
Отче Небесний! Даруй мені благодать скрізь і завжди остерігатися подати дітям моїм спокуси через свої вчинки, але, постійно пам’ятаючи про їхню поведінку, відвертати їх від помилок, виправляти їхні проступки, втихомирювати впертість і непокірність, не допускати потягу до марноти і легковажності. Хай не захоплюються вони безумними ідеями, не йдуть за пристрастями своїми, хай не запанує гординя в серцях їхніх, не забудуть Тебе і закону Твого. Хай не погубить беззаконня розуму й здоров’я їх, не ослаблять гріхи духовних і тілесних сил їхніх. Судде Праведний, що караєш дітей за гріхи батьків їхніх до третього й четвертого покоління, відверни цюкару від дітей моїх, не карай їх за гріхи мої, але скропи їх росою благодаті Своєї, щобзростали в чеснотах і святості, оповиті благоговінням Твоїм і любов’ю людей благочестивих.
Отче щедрот і всякого милосердя! Від усього свого материнського серця я бажала б дітям своїм повноти земних благ, благословення від роси небесної і від щедрот землі, але найперше хай буде з ними свята воля Твоя! Облаштуй їхню долю, як Сам того бажатимеш, не обділи їх у житті хлібом насущним, подай їм усе, необхідне на час, коли здобуватимуть собі право на блаженну вічність; будь милостивий до них, коли згрішать супроти Тебе; не поминай їм гріхів юності їхньої, через незнання скоєних; зішли скорботу в їхні серця, коли будуть противитися проводу благодаті Твоєї; карай їх і милуй, спрямовуй на шлях, угодний Тобі, але не відкидай їх з-перед лиця Твого! Приймай доброзичливо молитви їхні, даруй їм успіх у всякому доброму ділі, не відверни лиця Свого від них у дні скорботи їхньої, щоб не напали на них спокуси понад їхні сили. Осіняй їх Своєю милістю, нехай ходить з ними ангел Твій і оберігає їх від будь-якого нещастя і злого шляху.
Всеблагий Боже! Зроби мене матір’ю, що втішається дітьми своїми, хай будуть вони відрадою моєю в дні мого земного життя і опорою у старості моїй. Удостой мене з упованням на Твоє милосердя постати з ними на Страшному Суді Твоєму й промовити: “Ось я і діти мої, яких Ти дав мені, Господи!” Нехай разом з ними, прославляючи незмірну благість і вічну любов Твою, восхвалю ім’я Твоє, Отче, Сине і Душе Святий, на віки віків.

МОЛИТВА ЗА ЗЕМНІ Й ДУХОВНІ БЛАГА ДЛЯ ДІТЕЙ

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, заради молитов Пречистої Твоєї Матері, вислухай мене, недостойну рабу (ім’я). Господи, в милостивій владі Твоїй діти мої, раби Твої (імена). Помилуй і спаси їх, імені Твого ради, прости їм усі прогрішення вільні й невільні, скоєні супроти Тебе; настанови їх на істинний шлях Твоїх заповідей і розум їхній просвіти світлом Христовим задля спасіння душі та зцілення тіла.
Господи, благослови їх удома, в школі, у дорозі та в усякому місці Твоїх володінь, оберігай їх під Своїм покровом від кулі, ножа, отрути, вогню, потопу, смертельної недуги та марної смерті. Захисти їх від усіх видимих і невидимих ворогів та від численних хвороб, бід і нещасть, очисти їх від усякої скверни (алкоголю, тютюну, наркотиків) і полегши їхні духовні страждання й скорботи.
Господи, даруй їм на довгі роки життя благодать Твого Духа Святого, здоров’я, чеснотність. Примнож і скріпи, Господи, їхні розумові здібності й тілесні сили, даровані їм Тобою, дай Своє благословення на благочестиве і, якщо Ти цього забажаєш, сімейне життя й народження дітей у законному шлюбі.
Господи! Даруй мені, недостойній і грішній рабі Твоїй (ім’я), батьківське благословення на дітей моїх і рабів Твоїх у цей час ранку, дня чи ночі, Імені Твого ради, бо ж Царство Твоє вічне, всесильне і всемогутнє. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ДОБРЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Небесний Отче, Твоїй невимовній доброті і ласкавості вручаємо діточок, що ними Ти зволив нас поблагословити. Ти, Боже, створив тіла дітей в лоні матері й сотворив безсмертними їхні душі. Твій Син, Господь наш Ісус Христос, відкупив їх Своєю найдорожчою Кров’ю, а Святий Дух освятив їх у святій Тайні Хрещення. Ти, Боже, зажадаєш від нас на страшному суді звіту за душі наших дітей; ми це знаємо й відчуваємо увесь тягар відповідальності за них. Тому молимо Тебе, Предвічний Отче, подай нам світло, силу й терпеливість, щоб ми могли виховати дітей згідно з Твоєю волею. Наділи нас, найліпший Отче, ласкою вміти оберігати невинність наших дітей, учити їх власним добрим прикладом, дбати за їхнє духовне й тілесне добро. Нарешті, дай нам, Боже, щоб ми разом із нашими дітьми славили Тебе колись у Небесному Царстві. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ОХОРОНУ ДІТЕЙ ВІД НЕБЕЗПЕКИ

Всемогутній Боже! Вручаю своїх дітей Твоїй всемогутній опіці й охороні. Охорони їх, Господи, від усього, що може заподіяти шкоду їхньому здоров’ю та наразити їх на небезпеку смерті. Але передусім молю Тебе, найліпший Отче, охороняй їх від небезпек, що загрожують їхнім душам. Відвертай, Боже, Своєю всесильною Рукою від моїх дітей усе, що може мати лихий вплив на їхні невинні серця або стати для них нагодою до злого. Хорони, Боже, моїх діточок від гріха! Зішли, молю Тебе, Своїх святих ангелів, щобстерегли моїх дітей на життєвому шляху. Всемогутній Боже й Отче, провадь щасливо моїх дітей через усі земні небезпеки й бурі та допусти, щоб вони дійшли до пристані спасіння. Амінь.

МОЛИТВА ПРО ЛАСКУ НЕВИННОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Пресвятий Боже! Тобі найбільше подобається чеснота невинності. Тому благаю Тебе, змилосердься над моїми дітьми та дай їм цей превеликий дар невинності. Горе моїм дітям, коли б вони впали в гріх нечистоти! Вони були б нещасливими в земному житті, а може й цілу вічність. Тож охорони їх, Боже, і всемогутньою рукою усувай від них усяке прогрішення. Нехай, Боже, Твоя свята ласка вчинить, щоб сердець моїх дітей не забруднили ні почуття, ні думки противні невинності. Хорони, Боже, їхні очі, вуха і язик та дай, щоб вони, чисті душею й тілом, завжди залишалися милим мешканням Святого Духа.
Пресвята Діво Маріє, Пречиста Мати й Заступнице чистих душ, святий Йосифе, невинний Обручнику Пресвятої Діви й усі святі Божі, заступіться за моїх дітей перед Богом і випросіть їм ласку невинності. Амінь.

МОЛИТВА ПРО МИЛІСТЬ ГОСПОДНЮ
Господи Ісусе Христе, хай зійде милість Твоя на дітей моїх (імена), збережи їх під покровом Твоїм, вбережи їх від усякого лукавого помислу, віджени від них ворога, супротивника, розкрий вуха й очі сердечні, даруй радість і смирення серцям їхнім, і нехай буде ім’я Твоє, Господи, благословенне навіки. Амінь.

МОЛИТВА ПРО РОЗКАЯННЯ І НАВЕРНЕННЯ
Господи, всі ми створіння Твої! Пожалій дітей моїх (імена) і наверни їхдо розкаяння. Спаси Господи й помилуй дітей моїх (імена) і просвіти їхній розум світлом Євангелії Твоєї, і настанови їх на шлях заповідей Твоїх, і навчи їх, Спасе, творити волю Твою, боТи є Бог наш. Амінь.

МОЛИТВИ ДО БОЖОЇ МАТЕРІ ТА АНГЕЛА ОХОРОНИТЕЛЯ

МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ ДО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
Пресвята Діво! Кому, після Бога, маю доручити своїх дітей, як не Тобі, могутній Заступниці християн! Прийми, Владичице неба, моїх діточок, усіх разом і кожне зокрема, прийми їх і будь їм найліпшого Матір’ю. Опікуйся моїми дітьми, Маріє, охорони їх від усього, що може заподіяти шкоду їхньому здоров’ю, особливо, молю Тебе, Ласкава, охорони їх від падіння у гріх. Вчини, Мати Господа Ісуса, Своїми молитвами, щоб мої діти зберегли Божу ласку упродовж цілого життя, а колись славили Тебе, свою ласкаву Покровительку, в Царстві Твого Сина на віки вічні. Амінь.

МОЛИТВА ДО БОГОРОДИЦІ
О Пресвята Владичице Діво Богородице, спаси і збережи під кровом Твоїм моїх дітей (імена), всіх хлопчаків і дівчаток, і немовлят, хрещених і безіменних, і тих, що у лоні матері перебувають. Покрий їх ризою Твого материнства, збережи їх у страху Божому і послуху батькам, ублагай Господа мого і Сина Твого, нехай дарує їм корисне для спасіння їх. Вручаю їх материнському догляду Твоєму, бо Ти є Божественний покров рабам Твоїм.
Мати Божа, введи мене у образ Твого небесного материнства. Зціли душевні і тілесні рани дітей моїх (імена), моїми гріхами нанесені. Вручаю дітей моїх повністю Господу моєму Ісусу Христу і Твоєму, Пречиста, небесному заступництву. Амінь.

МОЛИТВА ДО АНГЕЛІВ ХОРОНИТЕЛІВ І СВЯТИХ ПОКРОВИТЕЛІВ ДІТЕЙ
Небесні приятелі моїх діточок, святі Ангели, і Ви, святі Божі угодники, що імена мої діти одержали у святому хрещенні, опікуйтеся, молю вас, моїми дітьми й моліть за них всемогутнього Бога. Нехай ваша опіка і молитва, святі Божі слуги, будуть моїм дітям надійною охороною проти всякого зла й джерелом щедрих ласк на дорозі до неба. Амінь.

МОЛИТВИ ДЛЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК
МОЛИТВА ПОДРУЖЖЯ ПРО ДАРУВАННЯ ДІТЕЙ
Вислухай нас, Милосердний і Всемогутній Боже, щоб за благання наше послана була благодать Твоя. Будь милостивим, Господи, до молитви нашої, згадай закон Твій про примноження роду людського і будь Милостивим Покровителем нашим, щоб за Твоєю допомогою зберігалося Тобою ж установлене. Могутньою силою Твоєю Ти з нічого все створив і поклав по-чат-ки всього, що існує в світі, – створив і чоловіка за образом Своїм і високою тайною освятив союз подружжя як образ тайни єднання Христа з Церквою. Зглянься, Милосердний, на рабів Твоїх цих, союзом подружнім сполучених, коли вони благають допомоги Твоєї, нехай буде на них милість Твоя, нехай будуть плодовитими і побачать сини синів своїх аж до третього й четвертого роду, і до бажаної старості доживуть’ і ввійдуть у Царство Небесне через Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить всяка честь, слава і поклоніння із Святим Духом на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ДЛЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК
О Преславна Мати Божа, помилуй мене, рабу Твою, і поспіши мені на допомогу в часі моїх хвороб, та небезпек, з якими народжують дітей усі бідні дочки Єви. Згадай, о Благословенна між жінками, з якою радістю і любов’ю Ти поспішала, щоб відвідати свою родичку Єлизавету під час її вагітності, і який чудодійний вплив мали ці Твої відвідини для матері та її дитини. І з невичерпної сердечної доброти Твоєї даруй і мені, найнижчій рабі Твоїй, щасливо відбути пологи; даруй мені цю благодать, щоб дитя, яке нині покоїться під моїм серцем, прийшовши до розуміння, з радістю, як і святе дитятко Іоанн, поклонялося Божественному Господу Спасителю, Який з любові до нас грішних зволив і Сам стати Дитятком. Невимовна радість, якою переповнювалося Твоє чисте серце при спогляданні Твого Новонародженого Сина й Господа, хай згладить скорботу, що очікує мене серед мук пологів. Життя моє, мій Спаситель, народжений Тобою, нехай порятує мене від смерті, що обриває життя багатьох матерів підчас пологів, і нехай зарахує плід лона мого до числа обранців Божих. Вислухай, Пресвята Царице Небесна, смиренну молитву мою і зглянься на мене, бідну грішницю, оком Твоєї благодаті; не посороми мого уповання на Твоє велике милосердя й осіни мене, Помічнице християн та Цілителько недуг, щоби сподобилася я відчути й на собі, що Ти – Мати Милосердя і щоб прославляла я завжди Твою благодать, яка не відкидає ніколи молитви бідних і рятує всіх, хто шукає Твоєї помочі в часі скорбот і недуг. Амінь.

МОЛИТОВНЕ ЗІТХАННЯ ВАГІТНОЇ ЖІНКИ, ЯКУ БОГ БЛАГОСЛОВИВ ПЛОДОМ В ЛОНІ ЇЇ
Всемогутній, милостивий Боже, Творче неба й землі, і всіх сотворінь, що Сам зіслав на всі християнські подружжя благословення – дітей – плід лона жінки як спадок і нагороду від Господа. Дякую Тобі, що Ти вчинив мене причасницею цього благословення й дару Твого в подружньому стані моєму, та й молю Тебе, зволь благословити дарований мені Тобою плід утроби моєї, зішли на нього благодаті Святого Духа Твого, прийми в число вибраних дітей Твоїх і вчини причасником Святих Таїнств Церкви улюбленого Сина Твого, Господа мого Ісуса Христа, щоб дитя моє майбутнє через це освятилось і очистилося від отрути первородного гріха, в якому воно зачате.
Господи Боже! Я і плід утроби моєї – діти гніву за природою своєю, але Ти, найдорожчий Отче, змилосердься над нами й окропи плід утроби моєї іссопом, хай очиститься, і омий його, й буде від снігу біліший, скріпи й збережи його в лоні моєму до тієї пори, коли прийде його час народитися на світ. Від Тебе не був прихований цей плід утроби моєї, коли він творився у лоні моєму. Твої руки сотворили його. Ти дарував йому життя, і опіка Твоя нехай збереже його. Охорони мене від страху й переляку, і від злих духів, що бажали б пошкодити й знищити творіння рук Твоїх. Даруй йому розумну душу, вчини, щоб зростало тіло його здоровим і неоскверненим, а коли настане належний час, благослови мене народити дитятко по великій милості Твоїй.
Даруй мені міць і силу для успішних родів, сприяй мені Твоєю всемогутньою поміччю і полегши страждання мої, тому що це плід Твоєї всемогутності й милосердя Твого. Пам’ятаю я слова святі: Ти вивів мене з утроби; до Тебе горнуся я від народження; від утроби матері моєї Ти Бог мій; Ти упокоїв мене під серцем матері моєї. Ти Бог, що бачить і знає потреби всіх людей. Ти ж сказав: “Жінка, коли родить, терпить біль і скорботу, тому що прийшов час її”. Господи, заради сердечного співчуття Твого і ради сповнення любові серця Твого, молю Тебе, благоволи полегшити скорботу й болі мої, що їх Ти передбачив, і виведи на світ плід лона мого зі здоровим, живим тілом та неушкодженими членами його. Тобі доручаю я його, у Твої всемогутні Отчі руки й Твою милість і милосердя покладаю його. Господи Ісусе Христе, у святі Твої обійми – благослови ж і цей плід лона мого, як благословляв Ти дітей, що їх приносили до Тебе, коли Ти сказав: “Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, тому що таких є Царство Небесне”.
Спасителю, отак і я приношу до Тебе цей плід лона мого, поклади на нього благодатну руку Твою. Благослови його перстом Духа Твого Святого й освяти його, коли він прийде в цей світ, Своїм святим блаженним Хрещенням; зроби його новим сотворінням, омий і очисти Кров’ю Твоєю, учини, щоби й він став членом святого тіла Твого і святої Твоєї християнської Церкви, щоби з його вуст лунала хвала Тобі і він назавжди залишався наслідником вічного життя через святе й гірке страждання Твоє і смерть Твою хресну, і святе ім’я Твоє, Ісусе Христе. Амінь.
Молитва матері, яка очікує дитину
Пречиста Діво Маріє, коли Бог благовістив Тобі, тоді Ти присягнула Йому “Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по Твоєму слову!” Ти дотрималася обітниці – ніколи і ніде не згрішила.
Маріє, Мати Божа, в цьому стані відчуваю себе такою близькою до Бога. З мого серця випливають ці слова, бо вірю і люблю Його щиро.
Мій Боже, я приготовлена до свого материнського покликання. Ти, Мати Божа, оберігай мене всюди, аби я завжди була вірною Богові як Його дитя, як дружина, як мати люблячої дитини. Амінь.

Молитва вагітних жінок за успішні пологи
Всемогутній Боже, Творче всього видимого і невидимого! До Тебе, улюбленого Отця прибігаємо ми, обдаровані розумом пізнання і творчою волею, бо Ти за власною волею створив наш рід, з невимовною мудрістю створивши наше тіло із землі і вдихнувши в нього душу зі Свого Духа, щоб ми були Твоєю подобою. І хоча Ти міг за одним лише Твоїм бажанням створити нас, як і ангелів, відразу, але Твоїй Премудрості було завгодно, щоб людський рід збільшився через чоловіка і жінку в установленому Тобою порядку шлюбу. Ти захотів благословити людей, щоб вони росли і розмножувалися, і наповнювали не лише землю, але й ангельські сонми. О Боже і Отче, нехай буде навіки славлене і прославлене ім’я Твоє за все, що Ти для нас зробив!
Дякую Тобі також за Твоє милосердя, що з Твоєї волі внаслідок Твого чудесного творіння не лише виникла і поповнюю число вибраних, але й що Ти благословив мене у шлюбі і послав мені плід черева. Це Твій дар, Твоя, Боже, створена милість, о Господи і Отче Духа і тіла! Тому звертаюся до Тебе одного і зі смиренним серцем молю Тебе про милість та допомогу, щоб те, що Ти твориш в мені Своєю силою, було збережене і приведене до щасливого народження. Бо я знаю, о Боже, що людина не має влади і сили на те, щоб вибирати свій шлях. Ми надто слабкі і схильні до падіння, щоб оминути всі ті тенета, які, за Твоїм попущенням, приготував нам злий дух, і уникнути тих нещасть, в які вкидає нас наша легковажність. Твоя ж мудрість безмежна. Кого забажаєш, того Ти неушкоджено через Свого Ангела збережеш від усякої напасті. Тому і я, Милосердний Отче, передаю себе в моїй журбі до Твоїх рук і молю, щоб Ти подивився на мене оком милосердя і зберіг від усякого страждання. Пошли мені і моєму милому чоловіку відраду, о Боже, Владико всякої радості! Щоб ми, бачачи Твоє благословення, від усього серця в дусі радості Тобі служили і поклонялися. Я не хочу бути вилученою з того, що Ти наклав на весь наш рід, звелівши у хворобах народжувати дітей. Але смиренно Тебе прошу, щоб Ти допоміг мені перенести страждання і послав успішне завершення. І якщо Ти почуєш цю нашу молитву і пошлеш нам здорову хорошу дитину, то обіцяємо, що знову приведемо її до Тебе і Тобі посвятимо, щоб Ти залишився для нас та нашого сімені Милосердним Богом і Отцем, як і ми клянемося завжди разом з нашою дитиною бути Твоїми вірними слугами. Почуй, Милосердний Боже, молитву останньої Твоєї раби, виконай прохання нашого серця, заради Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який ради нас втілився, нині ж перебуває з Тобою і Святим Духом і керує у вічності. Амінь.

МОЛИТВА ПРИ ВАЖКИХ ПОЛОГАХ

До кого взивати мені, Владичице, до кого прибігати в печалі моїй; до кого понесу сльози й зітхання мої, як не до Тебе, Царице неба і землі, хто визволить мене з полону гріхів і беззаконня, як не Ти, Мати життя, Заступнице і Пристане роду людського.
Вислухай зітхання мої, потіш мене й помилуй у скорботі моїй, захисти в бідах і напастях, звільни від злоби й скорботи і всіляких недуг, порятуй від ворогів видимих і невидимих, присмири ворожість заздрісників і недоброзичливців, хай буду я захищена від наклепів і злоби людської, а особливо ж від ганебних звичок моєї плоті звільни мене.
Покрий і осіни мене милістю Твоєю, нехай віднайду я спокій, радість і від гріхів очищення. Твоєму Материнському заступництву себе доручаю: стань мені Матір’ю і надією, покровом, поміччю і заступництвом, радістю, потіхою і скорою у всьому Помічницею.
О пречудесна Владичице Богородице! Кожен, хто приступає до Тебе, без Твоєї всесильної помочі не відходить; ради цього і я, недостойна, до Тебе прибігаю: порятуй мене від раптової та лютої смерті, скреготу зубів і вічних мук. Небесне Царство здобути прагну і до Тебе зі зворушенням серця взиваю: Радуйся, Мати Божа, Посереднице й Заступнице наша ревна, на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ЛАСКУ ГОДУВАННЯ ГРУДЬМИ
(Пресвятій Богородиці і Приснодіві перед іконою Її, іменованою Годувальниця)
Прийми, Богородице Діво, слізні молитви рабів Твоїх, щодо Тебе припадають.
Бачимо Тебе на святій іконі, як Ти на руках носиш і молоком грудей Своїх годуєш Сина Твого й Бога нашого, Господа Ісуса Христа.
Ти безболісно Його породила, та зате з болем дивишся на материнські скорботи й немочі синів і дочок людських. Тому-то, в гарячих сльозах, припадаючи до Твого образу зціляючого й зі зворушенням його цілуючи, молимо Тебе, Всемилостива Владичице: нас, грішних, осуджених у муках родити і в печалях годувати дітей наших, милостиво помилуй і співчутливо заступи, дітей же наших, як і тих, що породили їх, від тяжкої недуги й гіркої скорботи визволи.
Даруй нам здоров’я та сили, щоб і годовані щасливо сил набиралися, і ті, хто годує їх, сповнилися радістю й потіхою, бо ж і понині за заступництвом Твоїм устами немовлят, що від грудей материнських поживу одержують, Господь вершить хвалу Свою.
О Мати Сина Божого! Змилосердься над матерями синів людських, над немощами дітей Твоїх: зціли хвороби, що нас переслідують, втамуй наші скорботи й печалі і не відкинь сліз і зітхань рабів Твоїх. Вислухай нас, що у день скорботи перед іконою Твоєю припадаємо, і в день радості й вибавлення прийми подячні прославляння сердець наших. Вознеси молитви наші до Престолу Сина Твого й Бога нашого, хай милостивим буде до гріхів і немощів наших і не обмежить милості Своєї для тих, що відають ім’я Його, щоб ми та діти наші прославляли Тебе, милостиву Заступницю і вірну надію роду нашого на віки віків. Амінь.

МОЛИТВИ ПРО УСПІШНЕ НАВЧАННЯ ТА САМОСТІЙНЕ ЖИТТЯ ДИТИНИ
МОЛИТВА ПЕРЕД ПОЧАТКОМ НАВЧАННЯ ДИТИНИ

Господи Боже і Сотворителю наш, що образом своїм научаєш закону Твоєму, дітям тайни премудрості відкрив Ти, Соломону й тим, що істину шукають, пізнання дарував, – відкрий серця, розум й уста оцих рабів Твоїх (імена), щоб зрозуміли силу закону Твого й успішно пізнавали те, чому навчають їх, і що корисне для слави пресвятого імені Твого, для користі й устрою Святої Церкви Твоєї й розуміння благої і досконалої волі Твоєї. Звільни їх від усяких підступів ворожих, збережи у вірі Христовій і чистоті на всі дні життя їхнього – нехай будуть стійкі розумом і у виконанні заповідей Твоїх. І так навчені прославляти пресвяте ім’я Твоє, стануть спадкоємцями Царства Твого, бо Ти – Бог могутній милістю й силою благ, і Тобі належить всяка слава, честь і поклоніння Отцю, і Сину, і Святому Духові завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ, ЩО ХОДЯТЬ ДО ШКОЛИ
Боже, Отче всякого світла і знання! Споглянь ласкавим оком на моїх дітей-школярів. Поблагослови їх, Господи, щоб вони набули у школі знань, потрібних для життя, а перед усім ушляхетнили свою душу і серце. Поблагослови їх, Господи, і захорони від дитячих пустощів, та дай, щоб пильно прикладалися до науки. Поблагослови їх, Господи, і охороняй їх перед злим товариством, та вчини, щоб вони дружили лише з дітьми добрими і побожними. Поблагослови, Господи, також і вчителів, щоб їхній вплив на дітей був спасенним; нехай, Господи, ця школа принесе моїм дітям дочасне, а ще більше духовне добро. Амінь.

МОЛИТВА УЧНЯ (УЧЕНИЦІ)
Мій любий Ісусе! Від усього серця дякую Тобі за ласку, що можу ходити до школи. З вдячності за це обіцяю добре вчитися, завжди бути чемним (чемною) і слухняним (слухняною) супроти моїх учителів, бо знаю, що й Ти, любий Ісусе, зростаючи в Назареті, був пильний, уважний і в усьому корився своїй Матінці та опікунові святому Йосифові.
Благослови ж мене, любий Спасителю! Твоєю ласкою допоможи, щоб я добре вчився (вчилася) і тим приносив (приносила) Тобі більшу славу, батькам утіху, народові нашому честь, а собі як для душі, так і для тіла, пожиток. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ, ЯКИМ ВАЖКО ДАЄТЬСЯ НАВЧАННЯ
Господи Ісусе Христе, Боже наш, що воістину вселився в серця дванадцяти апостолів і силою благодаті Всесвятого Духа, Який зійшов у вигляді вогненних язиків, уста їм відкрив, так що вони почали говорити іншими мовами, зішли Свого Святого Духа й на цю дитину (ім’я) і прищепи у серці її Святе Писання, що його рука Твоя пречиста накреслила на скрижалях Мойсеєві, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ЗА НЕВИПРАВНИХ ДІТЕЙ

Всевідучий і премилосердний Боже, Ти знаєш людські серця. Ти ліпше від мене знаєш блуди моєї дитини. Але Ти, Боже, бачиш також і тяжку мою журбу, що ранить моє серце, а це – невиправність мого сина (моєї доньки). Господи! Всі мої старання, щоб цю нещасну дитину повести дорогою Твоїх святих заповідей, не вдалися. До кого ж мені вдатися, кого ж покликати на поміч, як не Тебе, всемогутній Господи? Ти Своєю ласкою пом’якшуєш і найтвердіші серця грішників. Господи! Ти розбійника на хресті пригорнув до Себе. Господи! Ти направив серце грішної Магдалини. Тому благаю Тебе, через Кров і смерть Твого Сина, а Господа нашого Ісуса Христа, пом’якши і направ серце моєї дитини! Попровадь, Боже, благаю Тебе, життя моєї дитини так, щоб вона ступила на шлях Твого святого закону, покаялась і жила за Твоєю святою волею.
Маріє, Мати милосердя і Пристановище грішників, заступися за мене перед Богом і випроси мені потіху, щоб я побачив (побачила) свою дитину чесною в житті й святою у Царстві Твого Сина. Амінь.

МОЛИТВА ПРО ЩАСЛИВИЙ ВИБІР СТАНУ ДЛЯ ДІТЕЙ
Ти, всевідучий Боже, все бачиш. Ти знаєш, яка дорога життя для моїх діточок найбезпечніша й найкорисніша. Тому, благаю Тебе, вчини Твоєю могутньою ласкою, щоб мої діти завжди ходили тією дорогою життя, яка допровадить їх до щастя на землі і до вічного щастя в небі. Не допусти, Боже, щоб мої діти керувалися у виборі стану пристрастями або земними поглядами, або щоб я порадив (порадила) їм небезпечний для них стан. Але Ти Сам, найліпший і всемогутній Боже, покеруй моїми дітьми і дай, щоб їхній майбутній стан був для них багатим джерелом заслуг на вічне життя. Амінь.

БАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЙДУТЬ ДО ВІНЧАННЯ
Бог Отець і Бог Син, і Бог Дух Святий, Пресвята Єдиносущна Тройця, нехай благословить вас, діти, і нехай дасть вам довге життя у згоді та взаємній любові, нехай обдарує вас Своїми ласками й благами земними, нехай дасть вам колись радість у Царстві Небесному, за молитвами Пресвятої Богородиці й усіх святих. Амінь.
Благословення Всемогутнього Бога Отця і Сина, і Святого Духа нехай зійде на вас і залишиться з вами назавжди. Амінь.

МОЛИТВА ЗА ОДРУЖЕНИХ ДІТЕЙ
Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти, що в Кані Галілейській поблагословив молодят, молю Тебе: поблагослови й моїх одружених дітей усяким добром небесним і земним. Благослови, Господи, їхні намагання і старання. Дай, Ісусе, щоб їхнє життя проходило в спокої та згоді. Дозволь їм, найліпший наш Спасителю, діждатися дітей, онуків і правнуків, аж до четвертого покоління. А що найважливіше, Ісусе, вчини Своєю ласкою, щоб мої одружені діти залишилися при святій вірі, стереглися гріха та праведним життям заслужили на нев’янучий вінець, що ним Ти, наймилосердніший Боже, увінчуєш вірних Своїх слуг у Небесному Царстві. Амінь.

МОЛИТВИ ЗА НЕДУЖУ ДИТИНУ

1.Ісусе Христе, Боже наш! Коли хвора жінка з вірою великою доторкнулася до краю одежі Твоєї, вона стала здоровою. По вірі її Ти дав їй. З такою вірою і я вдаюся до Тебе, Лікарю всіх, допоможи рабу Твоєму (ім’я) в його недузі. Дай йому спокій душевний і силу тілесну, поблагослови його сном спокійним, а з ним і здоров’ям, і силою, і підійми його з ложа хвороби. Господи, ласка Твоя нехай буде над нами, бо ми надіємося на Тебе. Амінь.

2.Владико вседержителю і Святий Царю, що всіх караєш, але не нищиш, зміцняєш підупалих і підносиш повалених, печалі життя людського розвіюєш. Молимося Тобі, Боже наш, раба Твого хворого (ім’я) відвідай милістю Твоєю, прости йому всякий гріх вільний чи невільний. Так, Господи, Твою цілющу силу з неба зішли, торкнися тіла, погаси гарячку, вгамуй пристрасть і всяку таємну неміч. Будь лікарем рабові Твоєму, підійми його з постелі недуги і від ложа болю – цілим і здоровим, дай його Твоїй Церкві послушним і волі Твоєї виконавцем. Бо Тобі подобає милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

3.Божественний Спасителю! Ти воскресив померлу доньку Яіра та сина вдовиці з Наїну; оце я приходжу до Тебе та зі сльозами в очах кличу: Ісусе, оздорови мою недужу дитину. Задля любові Твоєї до дітей, Ісусе, задля незліченних заслуг Твоєї хресної смерті, мій Спасителю, молю Тебе: змилосердься над моєю недужою дитиною і поверни їй втрачене здоров’я. Найліпший Ісусе! Не зсилай на мене цього тяжкого болю, щоб я дивився (дивилася) на смерть своєї дитини, а потіш мене в тяжкому смутку та дозволь, щоб я цю дитину виховав (виховала) Тобі, мій Господи й Боже, на славу, а святій Твоїй Церкві на користь. Але, Ісусе, не моя воля, а Твоя свята воля нехай діється: як Ти, Боже мій, хочеш цю дитину покликати до Себе, я в покорі піддаюся Твоїй святій волі. Ти, Ісусе, обдарував мене цією дитиною, тож як бажаєш, яготовий (готова), якАвраам, Тобі її віддати. Лише молю Тебе, Ісусе. Боже мій, укріпи мене, щоб я не впав (впала) під тягарем болю, а вистояв у терпеливому упокоренні Твоїй волі стосовно моєї дитини. Амінь.

МОЛИТВА ПРИ ПОРУШЕННІ СНУ У ДІТЕЙ

(До семи святих отроків Ефеських). О пречудесні святі отроки, міста Ефесу похвало і всього всесвіту надіє! Гляньте з висоти небесної слави на нас, що з любов’ю пам’ять вашу почитають, а найперше на діток християнських, що вашому заступництву батьки їх доручили, зішліть на них благословення Христа Бога, щовелів не забороняти дітям приходити до Нього. Хворих з-поміж них зціліть, скорботних утіште, серця їхні в чистоті збережіть, покірністю їх наповніть і в благодатному грунті сердець їхніх зерна сповідання Божого засійте та скріпіть, щоб від сили в силу їм зростати і всіх нас, що до святої ікони вашої припадаємо та гарячі молитви вам возсилаємо, сподобіть Царство Небесне здобути й неустанно там прославляти пречудесне ім’я Пресвятої Тройці, Отця і Сина, і Святого Духа на віки віків. Амінь.

{ 0 comments }


Саме 1-го вересня починається дорога в майбутнє для кожного з нас. Це день, що дає можливість дорослим повернутися у свої золоті роки, а учням і студентам – до своєї другої домівки – у школи та вузи.
Саме сьогодні ми з особливим трепетом та теплотою згадуємо своїх вчителів й викладачів, складаємо подяку за їх невтомну та неоціненну працю. Щиро дякуємо вам, дорогі наші вчителі, – ми завжди залишаємося вашими учнями!
Усім, хто в цей День прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаємо здійснити свою мрію, досягти своєї мети у житті, провести навчальний рік цікаво та плідно, у взаєморозумінні з викладачами та батьками, зустріти добрих і надійних друзів.
Особливе вітання сьогодні нашим дорогим першокласникам, які тільки починають свою дорогу до Знань, світу нового і непізнаного, де вас чекає захоплююче знайомство із скарбницями вічної мудрості та духовних надбань людства.
Ніколи не зупиняйтеся на цьому шляху, а вчителі та батьки стануть вашими надійними помічниками під час перших кроків до самостійного життя.
Бажаємо всім доброго здоров’я, благополуччя, творчих успіхів та насолоди від отриманих знань!
***
Незабудок букетик малий
Зоріє у тебе на грудях,
Стелиться шлях непростий, та ясний,
Для тебе між добрії люди.
Все добре зі школи візьми у життя,
І вчительську мудрість, і шану від друзів,
Хай легкою буде доля твоя,
Хай люблять тебе і шанують усюди.
***
Перший раз у перший клас!
Це ж таке є свято,
Добрим учнем в школі будь,
Друзів май багато.
Вчителів завади шануй,
Вчи буквар до дірки!
Нехай тішаться батьки
За твої п’ятірки.
***
Шановні друзі, всі присутні,
Батьки, сьогоднішні й майбутні,
Дорогі діти, вчителі,
З найкращим святом на землі!

Хочу усіх вас привітати,
Слова стараюсь підібрати,
Щоб кожен раптом це відчув,
Щоб вересня свого він не забув.
Щоб ворухнулось щось в душі
В усіх, хто чує ці вірші.

Бо хоч уже і час пробіг,
Та кожен з нас забудь не зміг
Як сам колись, мов ці малята,
Спішив на перше шкільне свято.

І хоч пройшло чимало літ,
Та не зітреться дивний слід…
І ось у вересня погожу днину
Ти вже ведеш свою дитину.
***
Школа
М.Підгірянка

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

Перша вчителька
Т.Коломієць

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.

Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.

До школи я іду
В.Кленц

Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
- У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу –
До школи вже іду.

Я вже школяр
І.Гущак

Я підріс. Я вже школяр,
Маю ранець і буквар.
Мама каже: свято в нас –
Я іду у перший клас.

Перше вересня
Н.Забіла

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

Школярка
В.Дмитренко

Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб разуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.

Миколка-першокласник
Н.Кір’ян

Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М”яч, перо, граблі, подушку,
На обід м”яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
„Чи усе поклав у сумку?”

Кошеня
П.Воронько

Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього – хвіст болить.

Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
„Це хвороба непроста,
треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:
„Ніколи!
Краще я піду до школи!”.

Правда ж, мамо, я великий?
М.Познанська

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватись вмію,
І не плачу я ніколи!…
Скоро вже піду до школи!

Прийде осінь
В.Скомаровський

Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

Вересень-школярик
А.Музичук

Виряджа до школи Осінь
Вересня-синочка:
В сорочині із колосся,
У штанцях з листочків.

А картузик кольоровий –
Із барвистих квітів.
За плечима ранець новий
Із кори пошитий.

Книги, зошити – з травички,
Олівці – з стеблинок.
Чепурненькі черевички –
Із гнучких лозинок.

А шкарпетки білі-білі –
з бабиного літа:
іх зв”язали руки вмілі
Дядька Вітра.

…. Ледь зажевріє світанок –
Йде школяр бадьоро.
„Добрий ранок, добрий ранок!”
Він усім говорить.

Андрійко-школярик
Н.Забіла

Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
А в ньому зошити й букварик,
Пенал, і ручка, й олівці.

{ 0 comments }


Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
(Володимир Сосюра)

***
Любити Вітчизну, любити завжди,
поля її росні, зелені сади
і їй не жаліти за дні молоді
ні крові у битві, ні поту в труді.
Любити Вітчизну, любити завжди,
і села її і її городи,
і їй всі бажання, пориви й думки
на світлій дорозі у світлі віки.

***
Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.
Щасливії люди, щасливих багато.
Живуть для живого живі.
Тому я й повинен про щастя співати,
коли навіть серце в крові!..

***
Щиро вітаю вас із визначним святом — Днем незалежності України!
Бажаю успіхів і плідної праці на благо українського народу.
Нехай це свято додасть вам наснаги і творчих здобутків в ім’я процвітання нашої незалежної Батьківщини.
Від усієї душі зичу вам і вашій родині міцного здоров’я, щастя і благополуччя!

***
Вітаю з Днем Незалежності! Бажаю щастя, здоров’я, успіхів у справах на благо процвітання України!
***
Вітаю Вас з національним святом – Днем незалежності України!
Хочу побажати Вам міцного здоров’я, добробуту, натхнення і плідної праці та привітати Вас уривком з віршу Тараса Григоровича Шевченка:
“Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога
За неї душу погублю.”

***
Прийміть сердечні вітання з річницею Незалежності України.
Бажаю міцного здоров’я, особистого щастя, добра і благополуччя в родині. Нехай день прийдешній принесе вам світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до будівництва нашого рідного дому, ім’я якому — Україна.

{ 0 comments }

Марта з Витанії, сестра Лазаря і Марії, турбувалася про тілесне благо свого гостя Ісуса. На її палкі прохання Ісус воскресив померлого Лазаря. Свято св. Марти – 29 липня. Під час молитви до святої 9 вівторкв повиа горіти свічка. Ця молитва така сильна, що перед закінченням тих 9 вівторків одержиш те, що собі випрошуєш, хоч би прохання було дуже складним.
О свята Марто, ти чудотворна, прибігаю до тебе за допомогою і цілком покладаюся на тебе, що допоможеш в моїх потребах і будеш помічницею в моїх випробовуваннях. З подякою обіцяю тобі, що буду цю молитву всюди поширювати.
Покірно, слізно прошу, потішай мене в моїх турботах і тяготах.
Заради великої радості, яка наповнила твоє серце, коли ти у своєму домі в Витанії дала пристановище Спасителеві світу, благаю тебе, клопочися про мене і про мою родину, щоб ми зберегли нашого Бога в своїх серцях і тим собі заслужили спасенного Всевишнього посередництва у нашій потребі, передусім при тій турботі, яка мене тяготить … (вказати потребу.
Матінко Божа, прошу Тебе як помічницю в кожній нужді, допоможи, щоб за посередництвом святої Марти перемогти ті мої тяготи і турботи, які я назвала так, як Ти перемогла змія стародревнього і положила біля Своїх ніг.
Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю.
Свята Марто, проси за пас Ісуса! (9 р.)

{ 0 comments }

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 1
У чому полягає християнська досконалість? Для осягнення її необхідна боротьба. Чотири речі, вкрай необхідні для успіху в цій боротьбі
Усі ми звичайно бажаємо і заповідь маємо бути досконалими. Господь заповідає: «То ж будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5,48); св. Павло наполягає: «…щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі» (І Кор. 14,20); в иншому місці у нього читаємо: «…щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім» (Кол. 4,12); і знову: «…звернімся до досконалішого» (Євр. 6,1). Ця заповідь була вже вказана у Старому Завіті. Бог так говорить Ізраїлю у Второзаконні: «Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм» (18,13). І св. Давид також заповідає своєму сину Соломону: «І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога твого батька, і служи Йому щирим серцем та покірною душею» (1 Хр. 28,9). Після цього не можемо не бачити, що Бог вимагає від християн повної досконалости, тобто вимагає, щоб ми були досконалі у всіх чеснотах.
Але якщо ти, любий у Христі читачу мій, бажаєш досягнути та­кої висоти, потрібно тобі спочатку дізнатися в чому полягає хрис­тиянська досконалість. Бо, не з’ясувавши цього, можеш зійти з правдивої дороги і, думаючи, що прямуєш до досконалости, йти зовсім в інший бік.
Скажу прямо: найдосконаліше і найбільше діло, якого тільки може бажати і досягнути людина, — це наближення до Бога і пере­бування в єднанні з Ним.
Але немало є таких, які кажуть, що досконалість християнсь­кого життя полягає в постах, чуваннях, поклонах, спанні на голій землі та в інших подібних омертвленнях тіла. Інші кажуть, що во­на полягає в читанні багатьох молитов вдома й у вистоюванні довгих церковних служб. А є й такі, які вважають, що наша доскона­лість полягає виключно в умовій молитві, в усамітненні, анахоретстві й мовчанні. А взагалі більшість обмежує цю досконалість до точного виконання усіх подвижницьких діл, які приписані уставом, не вдаючись до крайностей, а тримаючись золотої середини. Але всі ці чесноти самі в собі не становлять бажаної християнської досконалости, а є тільки засобами і способами її досягнення.
Що вони є засобами, і до того ж ефективними, для досягнення досконалости в християнському житті, немає жодного сумніву. Бо бачимо дуже багато благочестивих мужів, які живуть в цих чеснотах з тією метою, щоб отримати силу і кріпость проти своєї гріховности й нікчемности, щоб почерпнути з них мужність протистояти спо­кусам і брехливим підступам трьох головних наших ворогів: плоті, світу й диявола; щоб в них і через них запастися духовною підмо­гою, яка так необхідна всім рабам Божим, особливо початківцям. Вони постять, щоб смирити свою буйну плоть; проводять чування, щоби витончувати своє умове око; сплять на голій землі, щоб не розніжуватися сном; зв’язують язик мовчанням і усамітнюються, щоб уникнути навіть найменших підстав для вчинку, який міг би засмутити Всесвятого Бога; читають молитви, вистоюють церковні служби і роблять інші благочестиві діла, щоб їх увага не відходила від речей небесних; читають про життя і страждання Господа на­шого не для чого іншого, як для кращого пізнання власної нікчем­ности й великого милосердя Божого; щоб навчитися і схилятися до слідування за Господом Ісусом Христом, з самовідреченням і хрес­том на своїх раменах, і щоб щораз сильніше зігрівати в собі любов до Бога і ненависть до себе, як пише Євангеліє.

Але, з іншого боку, ці ж чесноти тим, які на них покладають основу свого життя і своєї надії, можуть причинити більшу шкоду, ніж їх непрактикування, – не самі по собі, тому що вони добрі й святі, а з вини тих, які неналежно ними користуються. Тобто коли вони звертають увагу тільки на зовнішнє виконання цих чеснот, а залишають своє серце вільне для власних бажань і для бажань дия­вола, який, бачачи, що вони зійшли на манівці, не тільки не зава­жає їм з радістю вправлятися в цих тілесних подвигах, але й спо­нукає розширювати і побільшувати їх через суєтний їх помисел. Відчуваючи при цьому деякі духовні зрушення і втіхи, ці діячі починають думати, що вже піднялись до стану Ангельських чинів і відчувають в собі присутність самого Бога. Іншого разу, загли­бившись у споглядання яких-небудь абстрактних, неземних речей, мріють, ніби вони зовсім покинули межі світу цього й були підне­сені до третього неба.
Але як вони помиляються і як далеко вони від істинної досконалости, це може кожен зрозуміти, судячи з їхнього життя і їхньої моралі. Вони, звичайно, бажають, щоб їм завжди віддавали пере­вагу перед іншими. Вони — свавільні і завжди уперті в своїх рішен­нях. Такі люди сліпі у всьому, що торкається їх самих, але дуже пильні й ретельні в розбиранні діл і слів інших. Якщо хтось почне користуватись пошаною в інших, яка, як їм здається, належить до них, вони не можуть цього знести і стають явно ворожими до нього. Якщо хтось заважає їм у їхніх благочестивих заняттях і подвижницьких трудах, особливо в присутності інших, – Боже борони! – вони негайно обурюються, відразу киплять гнівом і стають зовсім іншими, неподібними на себе.

Якщо Бог, бажаючи привести їх до пізнання самих себе і спрямувати на істинний шлях до досконалості, пошле їм скорботи і хвороби або допустить на них гоніння, якими Він звичайно випробовує істинних і справжніх своїх рабів, тоді виявляється, що приховувалося в їх серці, і як глибоко вони зіпсовані гордістю. Бо яка б не сталася з ними прикрість, вони не хочуть схилити своєї шиї під ярмо Божої волі і мирно спочивати на праведних та істинних судах Його, і не бажають, за прикладом Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого, що упокорив себе й постраждав ради нас, упокорити себе більше від всіх створінь і вважати своїх гонителів любими дру­зями, знаряддям Божої благодаті й прискорювачами їх спасіння.

З цього бачимо, що вони потрапляють у велику небезпеку. Маю­чи своє внутрішнє око, тобто ум, затемнене, вони дивляться ним на себе, але дивляться хибно. Вважаючи, що у своїх зовнішніх ділах за­йшли далеко вперед і вже досягнули досконалости, такі люди впада­ють у гордість І починають осуджувати інших. Після цього вже май­же неможливо, щоб хто-небудь з людей їх навернув, хіба лиш особл­ива Божа дія. Легше навернеться на добро явний грішник, аніж скритий, який прикривається видимими чеснотами.

Тепер, коли ми так чітко і виразно з’ясували, що духовне життя і досконалість не полягають тільки в цих видимих чеснотах, про які говорилося раніше, варто усвідомити і те, що вони не полягають ні в чому иншому, а тільки в наближенні до Бога і в єднанні з Ним, як було сказано на початку. З цього також випливає сердечне визнан­ня доброти і величі Божої та усвідомлення нашої нікчемности й схильносте до всякого зла; любов до Бога і ненависть до самого себе; підкорення себе не тільки Богові, але й усім творінням із любови до Бога; відкинення власної волі й повне підкорення Божій волі. Водночас усе це треба бажати і здійснювати від чистого серця, на славу Божу (1 Кор. 10,31), лише для того, щоб вгодити Богові, і тільки тому, що так хоче Він сам, і що так нам годиться Його люби­ти і Йому служити.

Ось це є закон любови, написаний перстом самого Бога в сер­цях вірних рабів Його! Ось відречення самих себе, якого вимагає від нас Бог! Ось благе ярмо Ісуса Христа і легкий тягар Його! Ось підкорення волі Божій, якої вимагає від нас Відкупитель наш і Учи­тель своїм прикладом і своїм словом! Чи не наказав наш Начальник і Звершитель нашого спасіння Господь Ісус говорити в молитві своїй до Небесного Отця: «Отче Наш! …нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6,10)? І сам Він, приймаючи страждання, чи не говорив: «Отче… хай не Моя, а Твоя буде воля» (Лк. 22,42)! І чи не сказав про своє діло: «…зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, хто Мене послав» (Йо. 6,38)?

Бачиш тепер, брате, в чому річ. Припускаю, що ти готовий і рвешся досягнути такої досконалости. Нехай буде благословенний цей твій порив! Але приготуйся і до праці, до поту і боротьби з пер­ших же кроків твого шляху. Ти повинен усе віддати в жертву Богові і творити тільки Його волю. Але побачиш стільки в тебе бажань, скільки різних сил І потреб, і всі вони вимагають задоволення, не­зважаючи на те, чи відповідає це Божій волі. Тому для досягнення бажаної мети тобі необхідно спочатку приборкати свої бажання і, врешті, цілком їх погасити й умертвити. А щоб мати успіх в цьому, тобі потрібно постійно противитися злу і спонукати себе до добра, тобто потрібно постійно боротися з собою й зі всім, що потурає твоїм бажанням, збуджує й підтримує їх. Приготуйся на такий бій і на таку боротьбу і знай, що вінець — досягнення бажаної тобою мети — дається тільки відважним воїнам та борцям.

Але наскільки ця боротьба є найтрудніша з усіх — бо, вступа­ючи в боротьбу з самими собою, ми в собі ж стикаємося з против­ником, — настільки і перемога в ній є славніша від усякої іншої, і – найголовніше – вона понад все инше мила Богові. Бо якщо, запа­лившись ревністю, ти переможеш і умертвиш свої розгнуздані при­страсті, свої похоті і бажання, то вгодиш Богу більше і послужиш Йому краще, ніж бичував би себе до крови й висушував би себе по­стом ревніше від усіх давніх пустельників. Навіть якщо ти викупиш сотні рабів-християн із поганської неволі й даси їм свободу, то не я врятуєш себе, якщо при цьому сам перебуваєш у рабстві пристрастей. І яке би ти діло не зробив — хай якнайбільше, у важких трудах і жертвах, — воно не доведе до тієї мети, яку ти бажаєш досягнути, якщо при цьому залишиш без уваги свої пристрасті, дозволяючи їм вільно жити й діяти в тобі.

І, нарешті, коли ти вже пізнав, у чому полягає християнська досконалість, і що для її досягнення тобі необхідно вести безнастанну й жорстоку боротьбу з собою, тобі потрібно, якщо істинно бажаєш стати переможцем в цій невидимій боротьбі й здобути у винагороду вінець, вкоренити у своєму серці, ніби вдягаючись у невидиму зброю, найбільш благонадійну і всемогутню, такі чотири настанови й духовні діяння: а) ніколи ні в чому не надіятися на се­бе; б) мати в серці завжди повне і сміливе уповання тільки на Бога; в) безнастанно змагатися; г) завжди перебувати у молитві.

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 2

Ніколи і ні в чому не треба вірити собі і надіятися на себе

Не покладатися на себе, любий мій брате, так необхідно в нашій боротьбі, що без цього, будь певен, не тільки не зможеш отримати бажаної перемоги, але й не встоїш навіть проти незначного нападу ворога. Закарбуй це глибоко в своєму умі і серці.

З часу переступлений нашого прабатька, ми, попри ослаблення своїх духовно-моральних сил, звичайно маємо дуже високу думку про себе. Хоч щоденний досвід дуже болюче переконує нас у брех­ливості такої думки про себе, ми в незрозумілому самообмані не перестаємо вірити, що ми є «щось», і то «щось» важливе. Але ця наша духовна неміч, яка дуже важко помічається і усвідомлюється, є понад все інше в нас противна Богові, як перше породження на­шого зосередження на собі і самолюбства й джерело, корінь і при­чина всіх пристрастей та всіх наших падінь. Вона зачиняє ті двері в умі чи в дусі, що тільки через них звичайно входить в нас благодать Божа, не даючи їй увійти всередину й замешкати в людині. Тому благодать і відступає від людини. Бо як вона може увійти для про­світлення і допомоги в ту людину, яка думає про себе, що вона є щось велике, що сама все знає й не потребує жодної сторонньої допо­моги? Нехай Господь вирятує нас від такої люциферівської хвороби і пристрасти! Зарозумілих Бог суворо картає словами пророка: «Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!» (Іс. 5,21). Тому й апостол каже нам: «Не будьте зарозумілі на себе» (Рим. 12,16).

Ненавидячи цю злу зарозумілість, Бог нічого так не любить і не бажає так бачити в нас, як щире усвідомлення нашої нікчемности і повну впевненість та відчуття, що найменше в нас добро, в нашій природі і в нашому житті, походить від Нього єдиного як джерела всякого блага, і що від нас не може взяти початок жодне справжнє добро: ні добра думка, ні добре діло. Ось чому сам Він і намагається насадити цей небесний паросток в серцях своїх улюблених друзів, збуджуючи в них бажання не цінити себе і утверджуючи бажання не надіятись на себе, деколи через благодатну дію і внутрішнє просвіт­лення, деколи зовнішніми ударами й скорботами, деколи несподі­ваними й майже непереборними спокусами, а деколи й іншими способами, не завжди для нас зрозумілими.

Однак, хоч це несподівання від себе чогось доброго і непокладання на себе є Боже в нас діло, ми зі свого боку повинні докладати всіх зусиль, щоб здобути такий настрій, робити все, що можемо і що нам під силу, І я, брате мій, накреслюю тобі тут чотири вправи, з допомогою яких, при Божій помочі, можеш врешті виховати невіру в себе, тобто, щоб ніколи ні в чому не надіятися на себе.

а. Пізнай свою нікчемність і постійно тримай в думці те, що ти сам від себе не можеш робити ніякого добра, за яке міг би бути гід­ним Царства Небесного. Послухай, що кажуть богомудрі отці: Пет­ро Дамаскин запевняє, що «нічого немає кращого, як пізнати свою неміч і незнання, і немає нічого гіршого, як не усвідомлювати собі цього» (Грецьке Добротолюбіє, с. 611) св. Максим-Ісповідник вчить, що «основа всякої чесноти — це пізнання людської немочі» (Грецьке Доброт., с. 403); св. Йоан Золотоустий стверджує, що «тіль­ки той найкраще себе знає, хто думає про себе, що він — ніщо».

б. У цій справі шукай допомоги у Бога через теплі й смиренні молитви, бо це є Його дар. Якщо ти бажаєш отримати його, то насамперед тобі треба вкорінити в собі переконання, що ти не тільки не маєш про себе такої свідомости, але й здобувати її зовсім не можеш сам собою. Відтак сміливо стань перед величчю Бога і твердо вір, що з безмежного свого милосердя Він конечно подарує тобі таке пізнання себе, коли і як Він знає. Не допускай навіть малого сумніву, що ти справді отримаєш це.

в. Звикай завжди побоюватися за себе і боятися своїх численних ворогів, яким не можеш протистояти навіть коротко; бійся їх великого досвіду вести з нами боротьбу, їх великого лукавства й засідок, їх переображення в ангелів світла, їх численних підступів і тенет, які вони таємно ставлять на шляху твого життя в чеснотах.

г. Якщо впадеш в який-небудь гріх, якнайшвидше звертайся до думки про власну неміч. Зрештою на те Бог і допустив твоє падін­ня, щоб ти краще пізнав свою слабкість, і таким чином не тільки сам навчився погорджувати собою, але щоб захотів бути погордженим й іншими через неї. Знай, що без такого бажання в тобі не­можливе відродження й вкорінення благодатного невір’я собі, на якому ґрунтується і бере початок істинне смирення, і яке саме має основу в згаданому досвіді пізнання власного безсилля і безрезуль­татносте надії на себе.

Із цього кожен бачить наскільки необхідно для того, хто бажає стати причасником світла небесного, пізнати себе, і як до такого пізнання Божа доброта приводить гордих і самонадіяних з допо­могою їх падінь, справедливо допускаючи їх впасти в той самий гріх, від якого, як вони вважають, є у змозі самі себе захоронити; щоб пізнали власну неміч і щоб більше не надіялися на себе як у цьому, так і в іншому випадку.

Однак цей засіб, хоч дуже ефективний, але водночас і небез­печний, Бог застосовує це завжди лише тоді, коли всі інші засоби, легші й свобіднішї, про які ми згадали, не приводять людину до самопізнання. Тільки тоді Він допускає, щоб людина впала у гріхи, більші чи менші, відповідно до рівня її гордовитости, зарозумілости й самонадіяности, а де немає такої зарозумілости, там не буває і повчальних падінь. Тому, коли впадеш у гріх, швидше звертайся думками до смиренного самопізнання і зневажливої думки про себе, і настирливою молитвою випроси в Бога істинне світло для пізнання власної нікчемности та утвердження свого серця в ненадії на себе, щоб знову не впасти в той самий, або ще тяжчий, спустошуючий твою душу гріх.

Додам до цього, що не тільки коли хтось впаде в який-небудь гріх, але і коли підлягає якомусь нещастю, біді та скорботі, особ­ливо тілесній хворобі, важкій і тривалій, має він зрозуміти, що тер­пить це, аби прийти до самопізнання, усвідомлюючи свою неміч, і смиритися. Зрештою з цією метою і допускає Бог, щоб приходили до нас всілякі спокуси від диявола, від людей і від нашої зіпсованої природи. І св. Павло, бачачи цю ціль у спокусах, які нападали на нього в Азії, говорив: «ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих» (2Кор. 1,9).

І ще додам: хто хоче пізнати свою неміч у власному житті, не­хай, той — не кажу багато днів, але хоч один день — поспостерігає за своїми думками, словами і ділами: про що думав, що говорив і що робив. Без сумніву, він побачить, що більша частина його ду­мок, слів і діл були гріховні, нерозумні й погані. Такий досвід пере­конливо дасть йому зрозуміти наскільки він недосконалий і неміч­ний; а від такого розуміння, якщо він щиро бажає собі добра, дійде до відчуття наскільки безглуздо надіятись на себе й чекати якогось добра від себе.

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 3

Про надію на одного Бога і впевненість у Ньому

Як ми сказали, в нашій невидимій боротьбі дуже важливо в жо­дний спосіб не покладатися на себе. Але, якщо ми тільки відкинемо всяку надію на себе і зневіримося в собі, не знайшовши іншої опори, то зразу ж втечемо з поля бою, або будемо конче переможені й взяті в полон нашими ворогами. Ось чому разом з абсолютним відреченням від себе нам потрібно закріпити в серці досконалу надію на Бога і повну впевненість у Ньому. Тобто потрібно всім серцем відчувати, що нам рішуче немає на кого надіятися, як тільки на Нього одного; і ні від кого іншого, як тільки від Нього одного, ми можемо чекати всякого добра, допомоги та перемоги. Бо коли ми, які є ніщо, нічого не чекаємо від себе, крім спотикань і падінь, й відкидаємо всяку надію на себе, то завжди отримаємо від Бога всяку перемогу, як тільки озброємо серце своє живим упованням на Нього і повною впевненістю в отриманні від Нього допомоги, як сказано у псалмі: «На Нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я» (Пс. 28,7).

Утвердитися в цій надії і заради неї отримати всіляку підтримку, допоможуть нам такі думки:

а. Що шукаємо допомоги у Бога, який, як Всемогутній, може зробити все, що захоче, І може нам допомогти.

б. Що шукаємо її в Бога, який, як Всевідучий і Премудрий, знає все досконало. Знає і те, що корисне для спасіння кожного з нас.

в. Що шукаємо такої допомоги в Бога, який, як безконечно Благий, з невимовною любов’ю дивиться на нас, завжди доброзич­ливо готовий в кожній годині й хвилині надати всіляку допомогу, яка потрібна нам для перемоги в нашій духовній боротьбі, негайно, як тільки з твердим упованням віддамося в Його обійми.

Хіба ж можливо, щоб наш добрий Пастир, який три роки ходив, шукаючи загиблу овечку, так голосно кличучи, що висохла гортань Його, і ходив стежками настільки важкими й тернистими, що пролляв кров свою і віддав життя, як, кажу, є можливо, щоб Він тепер, коли овечка ця йде вслід за Ним, з любов’ю звертається до Нього і з надією кличе Його на допомогу, не звернув очей своїх на неї, не взяв її на божественні свої рамена і, принісши в зібрання ангелів небесних, не влаштував з ними з цієї причини свята? Якщо Бог наш не перестає шукати з великою ретельністю і любов’ю, щоб знайти, подібно до драхми, сліпого і глухого грішника, як можна допустити, що Він залишив би його тепер, коли той, як загублена овечка, голосить і кличе свого Пастиря? І хто повірив би, що Бог, 20 який безнастанно стукає в серце чоловіка, бажаючи ввійти всередину і вечеряти з ним, згідно з Одкровенням (Од. 3,20), даючи йому свої дари, — хто повірить, що цей самий Бог, коли чоловік відкриє Йому своє серце і прикличе Його, залишився б глухим і не бажав би ввійти в нього?

г. І, нарешті, четвертий спосіб для оживлення твердого упован­ня на Бога і стягання Його швидкої допомоги — це переглядання в пам’яті всіх прикладів швидкої допомоги від Бога, наведених у Святому Письмі. Ці приклади, такі чисельні, найзрозуміліше пока­зують нам, що ніколи не був залишений посоромленим і без допо­моги той, хто надіявся на Бога. «Гляньте на донедавні покоління, — говорить премудрий Сирах, — подивітеся; чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві?» (Сир. 2,10).

Озброївшись цими чотирма правилами, брате мій, мужньо вступай у боротьбу і веди її бадьоро, в повній впевненості, що тобі дано буде отримати перемогу. Бо завдяки цьому ти доб’єшся доско­налого уповання на Бога, а таке уповання постійно буде притягу­вати до тебе Божу допомогу і зодягати у всеперемагаючу силу. Одне і друге врешті вкорінить у тобі те, що ти повністю ненадіятимешся на себе. Про це я не опускаю нагоди нагадати тобі і в цій главі, тому що не знаю, кому й коли не було би потрібно цього нагадувати. Так глибоко вкорінилося в нас і так кріпко приросло до нас це само-цінування, ніби-то ми є щось, і щось не мале, що воно завжди скрито живе в нашому серці, як якісь тонкі й невловимі порухи, навіть тоді, коли ми впевнені, шо жодного уповання на себе не ма­ємо, а навпаки, сповнені повного уповання на єдиного Бога. Щоб уникнути, наскільки це можливо, такої зарозумілости в серці й діяти без будь-якої надії на себе, а з єдиним упованням на Бога, кожен раз налаштовуйся так, щоб усвідомлення і відчуття своєї немочі випереджувало у тобі споглядання Божої всемогутности, а одне й друге, щоб випереджувало кожну твою дію.

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 4

Як пізнати, чи діє хтось без надії на себе, а з досконалою надією на Бога?

Нерідко трапляється, що деякі думають, ніби вони не мають жодної надії на себе, а все уповання покладають на Бога і в Ньому одному впевнені. Насправді ж так не є. У цьому вони можуть самі пересвідчитись, судячи з того, як себе почувають і що стається з и ними після того, як трапиться їм впасти. Якщо вони, переживаючи падіння, докоряють собі за це й вирішують: «Зроблю те і те, наслідки падіння затруться, і в мене знову піде все як має бути», — то це є вірний знак, що перед своїм падінням вони надіялись на себе, а не на Бога. І чим глибша та більша їхня скорбота, тим стає зрозуміліше, що вони дуже багато уповали на себе і дуже мало на Бога. Тому скорбота їх падіння і не заглушується ніякою відрадою. Хто ж не покладається на себе, але уповає на Бога, той, коли впаде, не дуже дивується цьому і не переймається надмірною скорботою, бо знає, що це сталося з ним, звичайно, через неміч його, але ще більше — від слабкої надії на Бога. Тому внаслідок падіння він ще більше перестає надіятися на себе і намагається збільшити та поглибити смиренне уповання на Бога. А далі, ненавидячи погані пристрасті, які були причиною його падіння, спокійно і мирно несе весь тягар покути за образу Бога і, озброївшись ще більшим упованням на Нього, з великою мужністю та рішучістю переслідує своїх ворогів аж до смерти.

Про сказане вище я бажав би, щоб поміркували деякі особи, які думають, що вони — чеснотливі й духовні. Ті, які, впавши в який-небудь гріх, мучаться і нудьгують не знаходячи спокою, і зму­чені цією печаллю та нудьгою, які в них не від чого іншого, як від самолюбства, біжать через те ж самолюбство до духовного отця, щоб визволитись від такого тягаря. А їм треба було це зробити відразу після падіння, і зробити це не через що інше, як через бажання як­найшвидше змити скверну гріха, яким образили Бога, і прийняти нову силу проти себе самого у святому таїнстві покаяння.

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 5

Про помилковість думки тих, які вважають надмірну печаль чеснотою

При цьому грішать ті, що вважають чеснотою надмірну печаль,яка буває в них після вчинення гріха, не розуміючи, що це виникає в них через гордість і зарозумілість, яка походить від надмірного покладання на себе і на власні сили. Бо, думаючи, що вони щось велике, забагато на себе взяли, сподіваючись самі з цим упоратись. Тепер, бачачи із досвіду свого падіння, що в них немає жодної сили, вони дивуються, ніби зустріли щось неочікуване, бентежаться і падають духом, бо бачать розпростертого на землі ідола, тобто самих себе, на кого покладали всі свої очікування та надії. Але цього ніколи не трапиться зі смиренним, який уповає на єдиного Бога, не чекаючи нічого доброго від себе. Тому, коли такий і впаде в який-небудь гріх, хоч відчуває його тягар і печаль, але не бентежиться і не вагається розгублено, бо знає, що це сталося з ним через його власне безсилля, і падіння не є для нього неочікуваною новиною.

ЧАСТИНА ПЕРША – ГЛАВА 6

Певні знання, які помагають у визначенні міри і обсягу недовіри до себе та повного уповання на Бога

Оскільки вся сила, якою перемагаємо наших ворогів, породжу­ється в нас від недовіри до себе та уповання на Бога, то треба тобі, брате мій, запастися правдивим знанням стосовно цього, щоб, з Божою допомогою, завжди носити в собі й зберігати таку силу. Будь твердо переконаний, що ні здібності, ні добрі якості — чи то при­родні, чи набуті, — ні таланти, даровані нам, ні знання всього Писання, ні те, що ми довгий час працювали для Бога і вже звикли до цієї праці, — навіть усе це разом не дасть нам змоги правильно виконувати Божу волю, якщо при кожному боговгодному, доброму ділі, яке належить нам зробити, при кожній біді, яку хочемо обминути, при кожному хресті, який повинні нести з волі нашого Бога, якщо, наголошую, у всіх таких і подібних випадках нашого серця не надихне особлива Божа допомога і не дасть нам сили для виконання діл, як сказав Господь: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15,5). Отже, ціле своє життя, кожен день і хвилину, ми повинні берегти в собі незмінним таке в серці почуття, переконання й постанову, що за жодних обставин нам не можна покла­датися і надіятися на себе.

Стосовно ж надії на Бога, до того, що я сказав вже в третій главі, додай ще ось це: знай при цьому, що немає нічого легшого і зручнішого для Бога так зробити, щоб ти переміг своїх ворогів, хай буде їх мало чи багато, нехай будуть вони старі та сильні, чи нові й слабкі. Але на все у Нього свій час і свій порядок. Тому, нехай якась душа надмірно обтяжена гріхами, нехай вона винна у всіх гріхах світу, нехай осквернена так, як тільки хто може подумати, і нехай к вона при цьому, скільки хотіла і могла, вживала всякі засоби та подвиги, щоб відступити від гріха і навернутися на дорогу добра, але ніяк не могла утвердитись в чомусь достойному, навіть найменшо­му, а навпаки, ще глибше поринала в зло, — нехай вона така. Але при цьому всьому їй не треба слабшати в надії на Бога і відступати від Нього, їй не варто полишати ні зброї, ні подвигів своїх духов­них, а треба боротися, і боротися з собою та з ворогами мужньо і невтомно. І знай, що в цій невидимій боротьбі тільки той не тра­тить, хто не перестає боротися і уповати на Бога, допомога якого ніколи не відступає від тих, які воюють в Його полках, хоч деколи Він допускає отримувати їм рани. Тому борись не відступаючи, бо в цій невідступній боротьбі — вся суть. У Бога ж завжди готові і ліки для тих, хто поранений ворогами, і допомога для їх знищення, які в потрібний час подає Він борцям своїм, що шукають Його і твердо надіються на Нього; в годину, коли вже не чекають, побачать вони, як зникають горді вороги їх, як написано: «вояки вавилонські припи­нили битву, сидять безчинно по твердинях» (Єр. 51,30).

{ 0 comments }