КАПУТІК.net

“Як жити?”
Один чоловік вибралася з групою паломників знайти пустельника, щоби поставити йому питання.
Коли нарешті він зустрів цього пустельника, то спитав:
— Якщо би тобі залишилося жити тільки один день, як би ти його провів?
Старий схимник, погладивши свою довгу білу бороду, відповів:
— Отже так. Зранку я б, як звичайно, помолився, потім поснідав і пішов би провідати сусіда Івана, а потім попрацював би на городі, сапаючи його, а згодом трішки подрімав би.
— Зачекай! — перервав його прочанин. — Але ж так само ти проводиш кожен день.
— Саме так, — відповів схимник. — Чому ж мій останній день мав би відрізнятися від усіх інших?

“Лупцювання й любов”
Маленький хлопчик швидко біг вулицею й несподівано завернув за ріг будинку і зіткнувся з зустрічним чоловіком.
- Боже мій! – вигукнув той. – Куди це ти так несешся?
- Додому, – відповів хлопчик. – А поспішаю тому, що мама збирається мене відлупцювати.
- І ти так хочеш, щоб тебе відлупцювала мама, що аж біжиш за цим додому? – здивовано спитав незнайомець.
- Та ні. Але якщо тато прийде швидше за мене, то він зробить це перший.
Діти є дзеркалами.
Якщо вони перебувають у присутності любові, то відбивають її.
Якщо ж любові немає, то й відсвічувати нема чого.

“Священик і дощ”
Вже більше тижня безперервно пекло сонце. Була страшенна засуха. Весь врожай на полях, в городах почав сохнути. Люди в розпуці не знали, що мають робити. Священик на проповіді в неділю сказав:
— Це, видно, кара Господня за ваші гріхи. Врятувати нас може тільки молитва до Господа за прощення гріхів і прохання, щоби зіслав на наші поля дощ. Розійдіться тепер по домах, моліться щиро, дотримуйтесь увесь тиждень посту і вірте, що Господь вислухає вас. На другу неділю приходьте до церкви, і спільно відправимо Службу Божу в намірі дощу.
Усі вірні послухали пораду свого душпастиря, розійшлися по домівках, постили і молились увесь тиждень, а в неділю прийшли до церкви, як було сказано.
Коли священик побачив їх у церкві, з обуренням вигукнув:
— Вертайтеся додому! Для недовірків не буду правити Служби Божої.
— Але ж панотче! Ми прийшли з повною вірою, що Бог вислухав наші молитви, — сказали прихожани.
— З вірою? — обурився священик. — А де ж ваші парасолі? Чому не взяли їх зі собою? То така ваша віра!

“Притча про щастя”
На дворі старий кіт зустрів кошеня. Маля бігало по колу і намагалося зловити свій хвіст. Старий кіт стояв і дивився, а кошеня крутилося, падало, вставало і знову ганялося за хвостом.
- Чому ти ганяєшся за своїм хвостом? – запитав старий кіт.
- Мені сказали, що мій хвіст – це моє щастя, ось я і намагаюся його зловити.
Старий кіт посміхнувся і сказав: Котики
- Коли я був молодим, мені теж сказали, що в моєму хвості моє щастя. Я багато днів бігав за ним і намагався його схопити. Я не їв, не пив, падав без сил, вставав і знову намагався зловити свій хвіст. У якийсь момент я зневірився і пішов. Просто пішов світ за очі. І знаєш що я відмітив?
- Що? – із здивуванням запитало кошеня.
- Куди б я не йшов, мій хвіст скрізь був зі мною…

“Щастя” (Стародавня притча)
Бог зліпив людину з глини, і залишився у Нього невикористаний шматок.
— Що ще зліпити тобі? — Запитав Бог.
— Зліпи мені щастя, — попросив чоловік.
Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.

Стародавня арабська притча
Oдин чоловік постійно бідкався та дорікав Богові, що ходить босий, але лише до того дня, коли побачив людину без ніг.

“Риб’ячий жир для собаки”
Один господар вирішив давати своєму доберману риб’ячий жир, оскільки це дуже корисно для собаки. Кожного дня він затискав між колін голову пса, що із страшенною силою виривався, й силоміць проштовхував жир у глотку.
Одного разу пес вирвався і розлив жир на підлогу. Потім, здивувавши свого господаря, він повернувся й почав вилизувати до останньої краплі весь жир. Виявляється, що він чинив опір не самому риб’ячому жиру, а тому способу, яким йому цей жир вливали.
Батьки завжди знають, як краще… Знають, що подарувати дитині на день народження; яку курточку купити на зиму; з ким у класі дружити; яку музику слухати; як провести канікули; яку професію обрати – не собі, а доньці чи сину; й не тільки професію, а й пару для подружнього життя…
Не завжди, правда, знають батьки, як відремонтувати квартиру; як зробити кар’єру; як бути щасливими.
Але для того, щоб щодня пригощати власну дитину черговою порцією повчань і нотацій, не обов’язково самому бути щасливим і успішним. Для такого виховання достатньо хоча б теоретично знати, що є корисним для підростаючого покоління і що приносить шкоду.
А ви теж знаєте, як краще?

{ 0 comments }